Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна

***

– Та вже не раз про це подумав. І майже певний, що це її рук справа. От же сучка! – Чейз тихо загарчав. – Не вгамується ніяк. Чітко ж їй усе пояснив. Відшив без варіантів. Так вона, мабуть, вирішила зайти з іншого боку – натиснути на самолюбство Кейт. І знає ж її слабкі місця. Напевно, хтось у моєї контори спілкується з цією Лексі і все їй про Кейт розповів. Є там деякі, що не люблять її. А після офіційного оголошення, що ми пара – Лексі мабуть зрозуміла, що все дуже серйозно і вирішила діяти.

Брові Ділана поповзли догори:

– Друже, ти що серйозно офіційно це повідомив?

– Звісно. Чітко сказав, що ми пара, чекаємо на спільну дитину, живемо разом і плануємо весілля. А що? – Чейз знизав плечима.

– Ох, ти ж… А мені ти не забув сказати про те, що надумав одружитися? – ображено пирхнув Ділан.

Чейз розреготався, але миттєво стих, глянувши в дзеркало чи не розбудив Анну:

– А навіщо? Ти точно будеш знати дату весілля. Ти ж будеш свідком з мого боку. І відмова не приймається.

– Охреніти! Ну, ти нормальний взагалі? Я про те, що ти нарешті вгамувався, дізнаюся отак, випадково! Ти, який взагалі про сім'ю та дітей не замислювався.

– Угу, не замислювався. – Чейз глибоко зітхнув. – Поки в моє життя не увірвався шалений рудий ураган на ім'я Кейт. Впала і розваляла весь мій «картковий будиночок», який я будував не один десяток років. І тепер я просто розумію, що приб'ю будь-кого, хто до неї торкнеться або того, хто її спробує образити.

– Я в шоці… – тихо зареготав Ділан.

– Сам в шоці. – Задумливо резюмував Чейз. – Зараз головне її знайти та переконати повернутися. З рештою розбиратимуся пізніше.

– «Решта» – це Лексі?

– З нею насамперед розберуся. Вона зробила боляче моїй коханій жінці і змусила нервувати і мою дитину. А він нервує, тому що нервує Кейт. Убив би, якби кримінальний кодекс не забороняв. Наступні на черзі – її стукачі у моїй фірмі.

Ділан уважно подивився на друга, продовжуючи посміхатися.

– Мда… Все навіть серйозніше, ніж я гадав. Потрапив ти друже, так що й не виберешся. Руда бестія заарканила тебе з кінцями.

Чейз лише відмахнувся:

– Віриш? Сам не хочу вибиратись. Хочу, щоб вона була в моєму домі, зі мною і нікуди не збігала. Хочу бачити нашу дитину у неї на руках та її посмішку, коли мене зустрічає. Хочу, щоб, засинаючи та прокидаючись, відчував її під боком.

– Ой, я не можу. – Ділан почав давитись від сміху і зігнувся навпіл, щоб заглушити звук. – Ти прямо ванільним хлопчиком став якимось.

– Навіть не мрій! Ось намну тобі боки в черговому спарингу, одразу передумаєш називати мене ванільним.

– Ага! Це ще питання, хто кому боки намне. Ти розкис у своїй романтиці із Кейт. А я якраз у тонусі.

Чейз скептично глянув на друга:

– Хіба? Як я зрозумів, у тебе теж є «деморалізуючий фактор». Он він на задньому сидінні сопить тихо, вкрившись твоєю кофтою.

Ділан глянув у дзеркало заднього виду, тяжко зітхнув і нічого не відповів.

Обидва замовлки і думали кожен про своє. Чейз намагався збагнути, що говорити Кейт і як не вибухнути від злості від її вчинку. І в той же момент усвідомлював, що готовий їй все пробачити і навіть не сварити за втечу, аби тільки вона знайшлася у матері. Що робити, якщо її там нема – він не знав.

Вони кілька разів мінялися із Діланом місцями. Але Чейз так і не зміг заснути. Тільки ще глибше пірнав у свої думки.

Ранок змінив ніч. І десь у середині дня вони під'їхали до будинку матері Кейт. Серце Чейза шалене заколоталося.

________________

Любі мої читачі.))

Не забувайте підписуватися на мій акаунт. Меня дуже потрібно бачити скільки вас, тих кого зацікавили мої книжки.

Також буду дуже вдячна за коментарі та вподобайки книзі. )) Це змушує мене радісно посміхнутися.