Темний шлях - Анні Кос

«Не будь дурною, — подумки стусонула себе Йорунн. — Пробудити цей вогонь простіше, ніж здається». Маг тим часом продовжив:

— Мені потрібно було забрати тебе звідти живою та, бажано, неушкодженою. Твоя жалюгідна спроба втекти зіграла мені на руку: все відбулося надто швидко і непередбачувано. Поруч були лише люди Талгата, їхнє невігластво багато в чому стало твоїм щитом, Йорунн. Імперським магам вистачило б знань, щоб розрізнити справжню смерть і закляття. Але підлеглим Талгата — ні. Тієї ж ночі мої люди таємно вивезли тебе з міста, а чари забуття не дозволяли твоїй пам'яті повернутися, поки не настав час.

Йорунн мовчала, і герцог обернувся до неї:

— Нічого не запитаєш?

— Що ви хочете зробити зі мною? Відправите своєму імператорові?

— В цьому разі викрадати тебе та ховати у горах не було б сенсу.

— Можливо, забрати силу з моєї крові в Вітахольмі було складно, а тут, у ваших володіннях…

— Це не просто складно. Це неможливо. Принаймні у той спосіб, який міг би бути корисним в цьому світі.

Йорунн кинула на Хальварда короткий здивований погляд, не до кінця розуміючи, що він мав на увазі. Її брови зійшлися над переніссям.

— Але нащо тоді? Як бранка я не маю цінності. Я втратила владу, мій рід знищено, країна впала, я бачила коронацію людини, яка занапастила мого брата. У мене нічого немає, мені нема чого запропонувати як викуп, а власне життя і так мені не належить.

Правитель ступив до неї, і їй знову стало страшно. Так, в його словах був сенс, краєчком свідомості вона розуміла, що якби Хальвард хотів заподіяти їй шкоди, то не чекав би так довго, та інстинкти виявилися сильнішими. Вона втиснулася у високу спинку крісла, шкодуючи, що не може відсунутись ще далі. Проте маг лише взяв дівчину за зап'ястя і трохи підняв її руку, підносячи до світла тонкий браслет.

— Ти не знаєш, що це за річ, правда ж? — голос його пом'якшав, ніби грозовий гуркіт віднесло вітром.