Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше
Зображення Моче віддзеркалюють, найвірогідніше, стародавні сексуалізовані ритуали. Але важко сказати, яку саме роль грали ці еротичні малюнки в тогочасному релігійному житті, хіба що можна припустити, що вони були важливими ритуальними похоронними дарами. Культура Моче, однак, не унікальна щодо дуже відвертих зображень сексуального характеру. Щось подібне можна зустріти й у культурах деяких андських народів, хоча, на жаль, це не вельми допоможе нам дійти якихось конкретних висновків69. Проте дуже велика частка культурної спадщини Моче складається з фігур, що мають релігійно-сексуальний підтекст, який на сьогодні не має жодних аналогів серед релігій, що досі існують.
Божественні статеві органи також відіграють важливу роль у скандинавській релігії. 56 каменів у формі фалоса скандинавського періоду були знайдені в Норвегії. Важко зрозуміти їхнє значення, оскільки вони походять від IV—VI століття і практично не фігурують у жодному з відомих документальних джерел. 21 з цих каменів було знайдено на могилах і три — біля курганів, через що можна припустити, що вони якимось чином пов’язані з культом мертвих. Інші, дрібніші, кам’яні фалоси були знайдені прямо в могилі біля праху70. Існує гіпотеза, що чашоподібні знаки — малі та круглі заглиблення — символізують матку, проте жодного більш-менш достовірного доказу цього немає. На п’ятнадцяти каменях-фалосах вирізьблені саме такі чашоподібні знаки71.
За словами Адама Бременського, північногерманського хроніста ХІ століття, у гробниці бога родючості Фрейра в Упсалі його зображували чоловіком з великим фалосом72. Хирлява фігура сидячої людини зі здоровезним ерегованим пенісом зі Швеції часів вікінгів зазвичай визначається як Фрейр73. Той факт, що бог може перебувати у стані сексуального збудження, не сприймався негативно тогочасними людьми. Потужна сексуальність богів була радше ще одним аспектом їхньої нелюдської природи.
«Пасмо про Вьолса» (др. сканд. Völsa þáttr), історія, збережена в «Книзі з Плоского острова» (др. сканд. Flateyjarbók) — ісландському рукописі XIV століття, оповідає про те, як Олаф Гаральдссон, норвезький король і святий, став свідком язичницького ритуалу жертвоприношення. Щовечора на фермі на крайній півночі Норвегії жінка бере вьолса (völsa), член убитого коня, який зберігався, замотаний у шматок льону й лушпиння цибулі. Потім усі учасники ритуального дійства передають цей вьолса з рук у руки довкруж столу, декламуючи при цьому спеціальні ритуальні строфи. Поміж іншого, люди молять про те, щоб морнір, божественні гігантські жінки-йотун, прийняли цей дар. Лляна ганчірка та цибулеве лушпиння, в які загорнений пеніс коня, також мають символічне значення і походять, імовірно, з дуже давніх традицій. На кістяному шкребку V століття, знайденому на фермі на півночі Хордаланду, є напис linalaukar — «льон і цибуля»74. На жаль, ми маємо невелике уявлення про значення цих стародавніх релігійно-сексуальних ритуалів. Благочестивий і не дуже толерантний християнський святий Олаф Гаральдссон не був зацікавлений у пошуку витоків традиції вьолса та просто згодував священний фалос собакам.
У 1993 році розпочалася християнська боротьба проти скандинавського культу фалоса в районі Дьонна на узбережжі Хельгеланду на півночі Норвегії. Через те, що старий камінь-фалос був повернений до музею Берґена, кожній новонародженій дитині дарувався срібний фалос. Консервативні християни здійснювали потужний спротив цим діям, стверджуючи, що це язичницький, окультний і демонічний акт. Особливо потужне збурення викликало дарування немовлям фалічних амулетів замість хрестів, як зазвичай75.
Священна сексуальна символіка аж ніяк не просте історичне явище. У цьому пересвідчився мусульманський уряд Індонезії, коли ввів закон про боротьбу з порнографією. Закон, що забороняє всі публічні покази, звуки та жести, які можуть здатися непристойними, сексуальними або такими, що «порушують моральні настанови суспільства», не був позитивно сприйнятий релігійними спільнотами країни. Утім, окремі члени парламенту — мусульмани зраділи та вигукували: «Бог великий», коли ухвалювали цей закон. А ось балійські індуїсти та послідовники деяких традиційних релігій Папуа були досить розгнівані. Як вони зазначили, цей закон ставить серйозні обмеження на їхні традиційні релігійні практики, оскільки вони містять певні еротичні мотиви76.
Релігійні зображення сексуальних символів і статевих актів не тільки становлять протилежну крайність тим релігійним рухам, які вороже ставляться до сексу, а й виносять усю релігійно-сексуально сферу на зовсім новий рівень. Священні образи означають, що віряни повинні ставитися до їхнього конкретного релігійного бачення сексу як до основного священного явища, подобається їм це чи ні. Під цим кутом зору існують паралелі між таким ставленням та різними релігійними формами вимушеного сексу.
Священний сексуальний символізм або його відсутність часто передбачає крайнє формулювання конкретних релігійних поглядів. Коли різні релігії вступають у контакт одна з одною, у центрі уваги зазвичай постає різна сексуальна символіка. Коли послідовники більш сексуально репресивних релігій стикаються з цим явним акцентом на священну сексуальність інших релігій, це, як правило, призводить до засудження положень конкретної релігії.
11. Релігійно-сексуальні пріоритети
Релігійно-сексуальний ландшафт, як ми вже бачили, характеризується розмаїттям і змінністю. Але якщо уважніше подивитися на священні заборони та релігійні вказівки, виявиться, що зміни часто полягають у модернізації чи занепаді одних заборон або вказівок щодо інших. І пересічні віряни, і релігійні лідери часто вирішують ігнорувати певні абсолютно чіткі релігійні правила, коли відчувають, що інші вказівки та заборони вочевидь важливіші. Релігійно-сексуальні керівні принципи можуть бути проігноровані, для того щоб просувати інші правила, або можуть стати більш пріоритетними щодо інших релігійно-сексуальних правил.
Виникає ще одна модель, за якої не всі релігійно-сексуальні принципи виділяються однаково. Тоді деякі заборони та вказівки знову й знову набувають основного значення для певної віри, інші перебувають поза увагою, так що часто неможливо простежити чітку логіку пріоритетів.
Занепад релігійних правил сексуальності
Від 1970-х років заголовки багатьох газет у західних країнах рясніли скандальними повідомленнями про сексуальне насильство щодо дітей і молоді з боку католицьких священиків. Утім, мало хто вважає, що цей скандал ставить під сумнів католицьку доктрину як таку. У католицизмі немає нічого, що б вказувало на те, що священики мають право сексуально зловживати своїми прихожанами, зовсім навпаки. Позашлюбний секс заборонений, а багато священиків щиросердно прагнуть не одружуватися й дотримуватися целібату. Священики, які дозволяють собі сексуальну наругу над хлопчиками та парубками, також порушують повну заборону католицької церкви на гомосексуальні стосунки. До того ж
