Дорога - Лариса Бондарчук

Кажуть, що ключ-трава росте на тих місцях, де у землі заховано скарби. Чим більший і багатший скарб, тим більше росте на тому місці ключ-трави. Але ще особливістю гронянки (так її ще називають) є те, що вона отруйна. Людині, яка вдихає запах її квітів чи просто знаходиться поряд з ключ-травою, загрожують повільне отруєння, хвороби, а часто й смерть.

От, значить, чим займаються розбійники! Вони, крім того, що грабують подорожніх, ще й використовують їх як рабів для пошуків скарбів ключ-трави.

- Тут поряд є місце, де відбулася давня велика битва. Там просто зарості ключ-трави. Бо в землі лежить багато дорогоцінних речей, похованих разом зі своїми господарями. Нас туди возять на возах, дають спеціальні хусточки, щоб зав'язати ніс і рот. Але все одно ми повільно вмираємо. І ми не можемо втекти, бо не можемо, ми зв'язані Словами. А Сопун - маг, який керує Словом. Це найсильніша магія нашого світу. Коли ти пізнаєш істинну основу Слова, то воно стає твоїм інструментом, твоєю зброєю. Він каже нам іти - і ми йдемо, він наказує слухатися - і ми слухняні, готові на все. Правда, він знає тільки кілька найпростіших Слів примусу. "Пута" "іти", "працювати", "слухатися" - цими точно володіє, бо ми відчули їхню силу на собі.

Це точно, я теж відчув силу цих слів на собі!

- Але й цього достатньо, аби тримати нас у покорі, - продовжував Сувій. - Якщо станеться чудо, і ти виберешся звідси, знайди мою родину і скажи їм, що я думав про них, коли помирав.

- Мене звати Оксен, - прошепотів я. - Мене вибрала Дорога. Я мушу йти далі. Я обов'язково втечу.

- А я хованець, антипко Сувій. З роду Сувоїв Дрібнорогих, що на Вогняній рівнині. Тут є ще дев'ятеро людей, два ілюзори і навіть один дракон. Вони зараз працюють, копають. Нас тут розбійники поділили між собою жеребкуванням, як рабів. Кожному належить по троє робітників. Хто з них що викопає - те отримує їхній хазяїн.

- Ми втечемо разом! - гарячково шепотів я Сувою. - От побачите, як тільки випаде нагода! Або нас врятують. Коли я йшов через Перехрестя, охоронці казали, що розбійників начебто шукають. 

- Я не дотягну, - похитав головою антипко. - А охоронці з розбійниками в долі. Розбійники носять їм різні дорогоцінні речі в оплату за те, що ті направляють подорожніх саме цією дорогою. Це я вже потім дізнався.

Остання моя надія розтанула.

Так сиділи ми до вечора. Нас погодували, дали гарну миску каші й шматок хліба. Сувій майже нічого не їв. Все кутався в ганчір'я та спав. Мені було його дуже шкода. Та й себе було шкода. Я злився на старого Мудрила, який кинув мене напризволяще, хоча міг розправитися з гексунами і розбійниками своєю магією. "А може, його магія безсила проти магії Слова?" - думав я, намагаючись знайти причину зникнення старого.

Увечері на галявину приїхали два вози, на яких ще два розбійники привезли втомлених і наче якихось причмелених в'язнів. Також на возах лежали мішки з викопаним добром. Полонених погодували, потім Сопун щось сказав кожному з них, і всіх запхали у нашу клітку. Стало дуже тісно, не було де розвернутися. Я притулився поряд зі Сувоєм та почав розглядати прибульців.

__________________________

*Гронянка, інша назва ключ-трава - багаторічна трав'яниста рослина. Росте також і в Україні. В давні часи, люди вірили, що ключ-трава відкривала людям ті місця, де в землі приховано скарби. Тому в народі й назвали її ключ-травою. У мешканців Альп, навпаки, ця рослина користувалась недоброю славою, її вважали травою, що вбиває людей і худобу.