Породжені хтивістю - Ксенія Євчук

Голова не перестає гудіти від вчорашнього.
Я накинула джампер і вибігла з дому.
Юстер вже чекав.
Передні двері Порше відкрились і я застрибнула в машину.
-Ну?
-Я купив тобі десять батончиків.
-І все? -я зігнула брову.
-Та ну, Рені, вибач.
Я пирхнула і штовхнула його ліктем в ребро.
-Наступні два тижні ти купляєш мені щоденно по десять батончиків.
-Ох блять.
-Я вчора обкурилась.
Він здивовано глянув на мене і зареготав.
-То я не один вчора повеселився?
-Дуже смішно.
-Ти реально? Фу, не думав про тебе так! -він із сарказмом похитав головою.
-Ти бачив вчора Кейт?
-Не питай навіть. Я був зайнятий блондинкою.
-Давай без подробиць. -я перевела погляд на дорогу.
-Я от бачив руйнівну четвірку. Вони всі були там.
-Що вони там робили? 
-Двоє з них якихось дівок трахали. Інші двоє десь поділись. Але вони всі там були.
-Ти раніше їх там не бачив?
-Тільки двох. 
-Які вони?
-Дратівливі. Такі великі чоловіки бля.
-Я не за це.
-Троє без маски, але один виділяється. Один з них в масці ходить. Такий крутий тіп.
В масці.
В масці в масці в масці.
Руйнівна чітвірка відома всім в коледжі. Та поки ніхто ще не бачив їх всіх разом.
Дехто бачив одного з них. Дехто-іншого.
Вони всі ходять до коледжу, але я ніколи не бачила тут покидька в масці.
"Моє кошеня."
Я стиснула п'ястуки і вдарила себе по коліні.
-Все добре? Реніль, тобі сподобались наркотики?
-Коли ти перестанеш бути ідіотом? -я дала йому стусана і посміхнулась.
-До коледжу ще 5 хв їзди. Хочеш піти пішки? 
-Ану давай перевіримо хто з нас буде йти пішки. -я простягнула йому руку.
-Я веду машину, не можу зараз спорити.
-1:0 в мою користь.
Ще п'ять хвилин дороги ми жартували одне над одним.

***
 

-Агов, земля викликає Реніль! -Кейт помахала рукою перед моїм обличчям.
-Слухай, ти розкажеш мені все?
-Не зараз. -вона схилилась над партою і закрила очі.
-Подруго, ти вляпалась.
-Ти теж.
Я закусила губу і згадала вчорашній вечір.
-Я не здамся так просто.
-Ти будеш дальше липнути до викладача, якому срати на тебе?
Я вигнула брову.
-Так. Щось маєш проти?
-Та він же не цікавиться тобою.
-Зате я цікавлюсь ним.
-Знаєш, Рені, ти мене дивуєш все більше і більше. -Кейт зробила легкий масаж моїй спині і обійняла мене. -Що ти збираєшся робити?
-Добре, що ти запитала. Я якраз маю план.
 

Данір сидів за своїм столом і листав картки від тестів.
Я посміхалась. 
-Як гадаєш, він буде злий?
-Ймовірність 90%.
-Тобі так сильно подобається виводити його з рівноваги?
Я видавила смішок і погладила Кейт по щоці.
-Сільвія Гейзел.
Вона одразу піднялась на його голос.
-Так?
-4.
Вона посміхаючись сіла в крісло. 
Зараз має бути моє ім'я. Ім'я.
Хвилину він дивився в мій тест. Я ідеально підготувалась і однозначно написала його на 5+.
-Реніль Норська. -він не одразу зрозумів, що тільки що відбулось. -Норська?
Його темні очі піднялись і він похмуро глянув на мене.
Я привідкрила рот від передчуття.
-То ти тепер віддаєш мені свою фамілію?
-А ви претендуєте на неї?
Його очі заблищали від очікувань моїх наступних слів.
-Немає потреб, в майбутньому це буде наша спільна фамілія.
Кабінет загудів від хихотіння. 
Дехто просто вражено дивились на мене.
Данір стиснув губи в пряму лінію і ще раз глянув в тест.
-5.
-О. -я збиралась сісти на своє місце.
-Буде, якщо ти відпрацюєш свою поведінку після пар.
-Що? Я написала на 5!
-Я двічі не повторюю. -він перегорнув мій тест і зайшовся читати наступний.
Козел.
 

***

 

Кейт кивнула мені на прощання і вибігла з кабінету.
Після пари іноземних мов я думала тільки про Даніра. Він, бляха, залишив мене після пар. Це було вперше для мене. Після того моменту він навіть не перетинався зі мною поглядом. Я знатно його знервувала.
 

Покидьок казав, що я кошеня. Значить тепер в мене на одне життя менше. Я зробила дурницю і зараз сиджу в кабінеті один на один з Даніром. Я уявлення не маю, чи він збирається кричати на мене, чи заставить мене писати реферат? До біса. Мені сподобався вираз його обличчя в той момент. І я запевняюсь, що йому це теж сподобалось. 
-Реніль, ви відмінна учениця, але...
-Але? -я закусила губу.
-Мені прийдеться покарати вас.
-О ні, я буду писати двадцять рефератів на тему "Чи можна трахати нерви викладачу"?
Він на мить всміхнувся. На одну мить. Після цього його очі зустрілись з моїми і він сказав наступне:
-Ні. Ти зараз будеш бігти. І запевнись, що я не дожену тебе. Бо якщо за хвилину ти не вийдеш з коледжу - я відтрахаю тебе в першому ж кабінеті, який нам буде по дорозі.
Боги милостиві.
Здається, я перестала дихати.
Він на повному серйозі сказав ці слова.
Мені хотілось залишитись і побачити продовження. Але я розумніша. Останнє, що я бачила-його стиснуті кулаки, перш ніж вибігти з кабінету.
Я пулею вилетіла з коледжу. Мені довелось бігти, поки я не дісталась зупинки. Сьогодні додому я йду ногами. 
Повертатись по Юстера я забоялась.
Яка зараз година? Я витягнула телефон.
Там вже красувалось повідомлення від покидька.
Покидьок: -Ти вчинила правильно, що втекла. Інакше б тобі довелось зустрітись зі мною.
Я проігнорувала його повідомлення.
Покидьок: -А ми зустрінемось. Зовсім скоро, mon chaton.
Я ковтнула ком в горлі. Витягнула навушники і з включеною музикою в вухах і калатаючим серцем в грудній клітці, пішла додому.