(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

— Я обов'язково пригадаю тобі це, Редкліффе Фейт, — з образою прошепотіла принцеса, відчуваючи, як занило в розчаруванні кісточки. Вікта розраховувала на ніч кохання й пестощів, а замість цього слухає майже хропіння коханого чоловіка. — Ти ще будеш благати мене... — Вікторія обережно повернулася до нього обличчям і стала спостерігати за розслабленими рисами чоловічого обличчя. В її очах горів вогонь передчуття, коли вона погодилася зі своїми порочними думками.

***

Редді протер заспані очі. Промені ранкового сонця пробивалися через велике вікно в спальні принцеси, заповнюючи її яскравим теплим світлом. Чоловік різко піднявся, причісуючи рукою пасма волосся. Вікторії поруч не було, а з боку душової лунав шум води.

— От чорт, — вилаявся Редді, поправляючи свої труси. Схоже, вчора він так і не дійшов до бажаного, тому зараз тіло просто знемагало без розрядки.

"Ну ти молодець, Редкліффе, додумався заснути в найневідповідніший момент."

Звісно, можна було приєднатися до своєї дівчини й затриматися у ванній на невизначений час, але тоді йому б стало незручно перед найяснішими батьками, та й зі Славою слід було зустрітися. Вони давно про це домовилися.

Швидко одягаючись, накидаючи на себе куртку і забираючи телефон, Редді вийшов із кімнати. Він відправив Вікті на телефон повідомлення, що постарається якнайшвидше повернутися з необхідним набором із костюма і метелика.