Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

— Спасибі й на тому. Взагалі цей бісів ковбойський револьвер «Кольт Маґнум» слід було б зовсім заборонити. Серійний номер у нас є?

— Поки що немає, — сказав Освальд Мортенссон. — Я відправив револьвер і фрагмент кулі з посильним до криміналістичної лабораторії прямо з місця злочину, не чіпаючи його. Я вирішив, що так буде краще.

— Це добре. Я ще не зміг з’їздити туди і сам оглянути місце пригоди, але ви двоє там були. Які ваші висновки?

Аніта Нюберґ і Освальд Мортенссон перезирнулись, і Нюберґ дозволила старшому товаришеві відповідати на задане їм обом питання.

— По-перше, ми вважаємо, що це був убивця-одинак. Це мало вигляд жорстокої розправи. У мене склалося враження, що це вчинила людина, у якої були вагомі причини вбити Свенссона і Берґман, і вона виконала намічене дуже рішуче.

— І на чому ґрунтується твоє враження? — поцікавився Ханс Фасте.

— У квартирі був порядок, усі речі на своїх місцях, немає ознак пограбування, побиття або чогось подібного. По-перше, стріляли тільки двічі й обидві кулі були пущені точно в голову. Отже, йдеться про людину, яка добре володіє зброєю.

— Добре.

— Погляньмо на схему… Згідно з нашою реконструкцією подій, Даґ Свенссон був застрелений з дуже близької відстані, можливо, ствол револьвера торкався його лоба. Навколо вхідного отвору помітний опік. Ймовірно, він загинув першим. Постріл відкинув Свенссона до меблів, що стояли в кімнаті. Очевидно, вбивця був на порозі холу або в дверях вітальні.

— Добре.

— За словами сусідів, постріли пролунали один за одним з інтервалом у кілька секунд. У Міа Берґман вистрелили з холу. Ймовірно, вона стояла на порозі спальні й намагалася втекти. Куля увійшла нижче лівого вуха і вийшла над правим оком. Сила пострілу відкинула її в спальню, де її і було знайдено. Вона вдарилася об спинку ліжка і впала на підлогу.

— Це був досвідчений стрілець, — підтвердив Фасте.

— Більше того. Після нього не залишилося слідів, що ведуть у спальню, він не пішов перевіряти, чи мертва вона. Він знав, що вбив її, і відразу повернув назад і пішов з квартири. Отже, два постріли, двоє вбитих і зникнення з квартири. Крім того…

— Що?

— Не хочу випереджати висновок технічної експертизи, але підозрюю, що вбивця користувався мисливськими боєприпасами. Смерть, очевидно, настала миттєво. В обох жертв наявні жахливі ушкодження.

За столом ненадовго запала мовчанка. Нікому не хотілося заглиблюватися в дискусію із цього приводу. Звичайні мисливські кулі складаються із свинцевого осердя, поміщеного в оболонку з твердішого матеріалу, — вони проходять крізь тіло наскрізь, заподіюючи порівняно невеликі ушкодження. Але існують так звані експансивні, інакше розгорнуті кулі, які, потрапляючи в ціль, розкриваються, дуже швидко віддаючи енергію жертві, при цьому завдають важких ушкоджень, розриваючи м’язи і руйнуючи кістки. Є дуже велика різниця між ураженням від кулі діаметром дев’ять міліметрів і ураженням від кулі, яка розгортається до двох і навіть трьох сантиметрів. Боєприпаси останнього типу мають завдання викликати широку внутрішню кровотечу — для лосиного полювання це вважається гуманним, позаяк убиває здобич досить швидко і безболісно. Використання мисливських боєприпасів у військових діях заборонено міжнародними угодами, бо людина, поранена експансивною кулею, майже завжди гине, незалежно від того, куди її поранено.

Проте шведська поліція два роки тому прийняла мудре рішення ввести ці кулі до свого арсеналу. Навіщо це було зроблено, так і залишилося неясним, зате було цілком очевидно, що якби знаменитий учасник демонстрації в Ґетеборзі Ханнес Вестберґ був поранений у живіт кулею такого типу, вижити йому не вдалося б.

— Таким чином, постріли були зроблені з метою вбити обох, — сказав Курт Свенссон.

Його слова стосувалися пригоди в Енскеді, але в той же час висловлювали його думку в тій дискусії, яка безмовно велася за столом.

Аніта Нюберґ і Освальд Мортенссон дружно кивнули.

— Звідси і ця неймовірна часова схема, — додав Бубланськи.

— Саме так. Зробивши постріли, вбивця негайно покинув квартиру, спустився сходами, кинув зброю і зник у пітьмі. Відразу після цього — очевидно, йдеться про кілька секунд — машиною прибули Мікаель Блумквіст і його сестра.

— Гмм… — промимрив Бубланськи.

— Можливий такий варіант, що вбивця утік через підвал. Там є бічні двері, якими він міг скористатися; вийшов на задній двір, а звідти через лужок на паралельну вулицю. Але в цьому разі він повинен був мати ключі від підвалу.

— Чи є ознаки того, що вбивця зник цим шляхом?

— Немає.

— Таким чином, у нас немає навіть приблизної схеми, на яку можна було б спертися, — сказала Соня Мудіґ. — Але навіщо йому було кидати тут зброю? Якби він забрав її з собою або викинув десь подалі від будинку, знадобилося б більше часу, щоб її відшукати.

Всі знизали плечима — на це питання ні в кого не було Відповіді.

— Як ставитися до Блумквіста? — спитав Ханс Фасте.

— Він був вочевидь приголомшений тим, що сталося, — сказав Мортенссон. — Але діяв правильно й адекватно і справив враження чесної людини. Його сестра підтвердила факт телефонної розмови і поїздки машиною. Не думаю, що він тут замішаний.

— Він — знаменитість серед журналістів, — зауважила Соня Мудіґ.

— ЗМІ ще влаштують нам цирк, — погодився з нею Бубланськи. — Тим більше причин для нас розібратися з цією справою якнайшвидше. Гаразд… Ти, Єркере, займешся, звичайно, дослідженням місця злочину і сусідами. Ти, Фасте, разом з Куртом збереш інформацію про вбитих: хто вони такі, що робили, яке в них коло знайомих, у кого міг бути мотив для вбивства? Ми з тобою, Соню, переглянемо отримані вночі показання. Потім ти складеш почасовий графік того, що робили Даґ Свенссон і Міа Берґман останньої доби перед смертю. Наступну нашу зустріч призначимо на чотирнадцяту тридцять.

Беручись до роботи, Мікаель щонайперше всівся за стіл, який редакція надала цієї весни в розпорядження Даґа Свенссона. Якийсь час він просто сидів, збираючись з думками, потім нарешті увімкнув комп’ютер.

У Даґа Свенссона був власний лептоп, і здебільшого він працював у себе вдома, але іноді він бував і в редакції: як правило, двічі на тиждень, а останнім часом і частіше. У «Міленіумі» він користувався стареньким комп’ютером PowerMac G3, який стояв на столі і призначався для тимчасових співробітників. Мікаель увімкнув його. У комп’ютері залишилась усяка всячина, з якою працював Даґ Свенссон, в основному дані, зібрані в Інтернеті, але знайшлося і кілька розрізнених папок, куди він скопіював зміст свого лептопа. Окрім цього у Даґа Свенссона був повний архів у вигляді двох zip-дисків, що зберігалися в замкнутій шухляді письмового столу. Він