Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон
І от він стоїть перед їх просторою віллою площею двісті п’ятдесят квадратних метрів. Йому дуже не хотілося приходити сюди з поганими новинами, але він рішуче натиснув ґудзик дзвінка і не відпускав близько сорока секунд, аж поки почув кроки. На порозі показався сонний і злий Бекман Ґреґер з обмотаним навколо пояса рушником, але, побачивши перед дверима коханця своєї дружини, він тут же постарався відігнати сон.
— Здорові були, Ґреґере, — сказав Мікаель.
— Доброго ранку, Блумквісте. Котра, чорт забирай, година?
Ґреґер Бекман був білявий і худий, з густим заростом на грудях і майже лисою головою. На щоках у нього красувалася тижнева щетина, а над правою бровою проліг помітний шрам — слід серйозної аварії під час подорожі на парусній яхті, що сталася кілька років тому.
— Початок шостої, — відповів Мікаель. — Ти не міг би розбудити Еріку? Мені потрібно з нею поговорити.
Ґреґер Бекман вирішив, що коли вже Мікаель, переборовши себе, прийшов проти звички до Сальтшьобадена, отже, сталося щось екстраординарне. До того ж весь вигляд Мікаеля говорив про те, що йому терміново потрібний кухоль грогу або, принаймні, ліжко, в якому він міг би виспатися. Тому Ґреґер відчинив двері і впустив нежданого гостя.
— Що сталося? — спитав він.
Перш ніж Мікаель устиг відповісти, на сходах з’явилася Еріка, на ходу зав’язуючи пояс білого махрового халата. Побачивши, що внизу стоїть Мікаель, вона зупинилася на півдорозі.
— Що таке?
— Даґ Свенссон і Міа Берґман, — сказав Мікаель.
На його обличчі було ясно написано, з якою він прийшов новиною.
— Ні! — вигукнула вона і зразу ж закрила долонею рот.
— Я до вас прямо з поліції. Даґа й Міа сьогодні вночі вбито.
— Вбито! — одночасно вигукнули Еріка і Ґреґер.
Еріка недовірливо поглянула на Мікаеля:
— Ти серйозно?
Мікаель засмучено кивнув:
— Хтось увійшов до них до квартири і застрелив обох. Я натрапив на тіла.
Еріка сіла на сходинку.
— Я не хотів, щоб тобі довелося дізнатися про це з ранкових новин, — сказав Мікаель.
Уранці Великого четверга Мікаель і Еріка увійшли до приміщення редакції «Міленіуму», коли на годиннику була без хвилини сьома, Еріка вже встигла зателефонувати Крістерові Мальму і секретареві редакції Малін Ерікссон і, піднявши їх з ліжка, повідомити про те, що Даґа й Міа було цієї ночі вбито. Крістер і Малін жили набагато ближче до редакції, тому вони прибули туди першими і приготували каву.
— Що, чорт забирай, сталося? — спитав Крістер Мальм. Малін Ерікссон цитьнула на нього і ввімкнула семигодинний випуск новин.
Двох людей, чоловіка й жінку, застрелено вчора в квартирі одного з будинків у районі Енскеда. Поліція повідомляє, що сталося подвійне вбивство. Жоден із загиблих досі не був відомий поліції. Нікому не відомо, що таїться за цим убивством. Наш репортер Хана Улофссен повідомляє з місця події:
«Незадовго до півночі до поліції зателефонували і повідомили, що в одному з будинків на Бйорневеґен у районі Енскеда з квартири чулися постріли. За словами сусідів, у квартирі було зроблено кілька пострілів. Про мотиви нічого не відомо, і поки що злочинця не заарештовано.
Поліція нікого не впускає до квартири, і там працюють криміналісти».
— Дуже коротке повідомлення, — сказала Малін і зменшила звук. Потім вона розплакалась.
Еріка підійшла до неї і обійняла за плечі.
— От чорт! — вилаявся Крістер Мальм у простір.
— Сідайте! — твердо розпорядилася Еріка Берґер. — Мікаелю…
Мікаель ще раз розповів про події цієї ночі, монотонно, сухою мовою газетної статті описав, як він знайшов Даґа й Міа.
— От чорт! — повторив Крістер Мальм. — Це ж якесь божевілля!
Малін знову не справилася з хвилюванням, але вона й не намагалася стримати сліз.
— Пробачте мені! — тільки і сказала вона.
— Я почуваю те ж саме, — сказав Крістер.
Мікаель здивувався, що сам не може плакати. Він тільки відчував у душі величезну порожнечу і був немов оглушений.
— Отже, на цю годину нам відомо дуже небагато, — почала Еріка Берґер. — Потрібно обговорити дві речі. Перше: залишилися три тижні до здачі матеріалів Даґа Свенссона. Чи збираємося ми як і раніше робити цю публікацію? Друге ми з Мікаелем обговорювали по дорозі сюди.
— Ми не знаємо, чому сталося вбивство, — сказав Мікаель. — Можливо, причиною стало щось із приватного життя Даґа й Міа, або це міг бути якийсь божевільний. Проте не можна виключати, що це якось пов’язано з їх роботою.
За столом запала мовчанка. Нарешті Мікаель відкашлявся:
— Як уже сказано, ми готуємося опублікувати дуже непростий сюжет, де будуть названі імена людей, які менше за все хочуть подібної слави. Два тижні тому Даґ почав зустрічі із згадуваними особами. Тому я подумав, чи не міг хтось із них…
— Зажди, — сказала Малін Ерікссон. — Ми готуємо викриття трьох поліцейських, двоє з яких працюють в таємній поліції і один у відділі моралі, кількох адвокатів, одного прокурора й одного судді, а також парочку неохайних щодо порнографії журналістів. Невже ж хтось із них скоїв подвійне вбивство задля того, щоб не допустити публікації?
— Мгу, не знаю, що й сказати, — задумливо протягнув Мікаель. — Звичайно, їм є що втрачати. Але, сказати правду, на мій погляд, з їхнього боку було б великою дурницею думати, ніби можна відвернути викриття, просто вбивши журналіста. Але крім них в матеріалі фігурує ціла низка сутенерів та їх клієнтів, і навіть якщо ми будемо описувати їх під вигаданими іменами, неважко вичислити, про кого йдеться насправді. Декотрі з них уже мають судимості за злочини, пов’язані з насильством.
— Гаразд, — втрутився Крістер. — Судячи з твоїх слів, це вбивство більше за все схоже на розправу. І якщо я правильно зрозумів, то герої нарису Даґа Свенссона якраз не відзначаються високим інтелектуальним рівнем. То чи здатні вони скоїти подвійне вбивство і при цьому не попастися?
— Чи багато треба розуму, щоб зробити два постріли? — спитала Малін.
— Зараз ми з вами міркуємо про такі речі, про які нам нічого не відомо, — зауважила Еріка Берґер. — А ми повинні розглянути інше питання: якщо Даґові статті чи, можливо, дослідження Міа стали причиною вбивства, то нам потрібно посилити заходи безпеки нашої редакції.
— І ще третє питання, — додала Малін. — Чи йти нам до поліції з цими іменами? Що ти сьогодні вночі сказав поліцейським?
— Я відповів на всі їхні питання. Я розповів, над яким сюжетом працював
