Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

Донедавна Одинцова щиро вірила, що її берег із того боку, де Кирило. Донедавна вважала його головним тилом і маяком, якого варто триматися. Та після обривків правди, підслуханих крадькома, не могла довіритися Рощину до кінця. Напевно, варто погодитися на його пропозицію і вислухати пояснення. Але що робити, якщо почує підтвердження його брудним справам? Остаточно із чистою совістю перекинеться на бік Олега? Він чим краще? Не знає про нього зовсім нічого. Судимість. Таємничий зв’язок із Сизим. Незрозумілі справи навколо бізнесу. Чернишевський поки виглядав ні краплі не краще Кирила.

Марго чинить правильно. У всякому випадку в неї з’явився шанс дізнатися щось про давнього друга. Головне, щоб наслідку не обернулися чимось жахливим.

Дзвінок телефону повернув Одинцову в реальність. Потягнувшись до мобільного, який лежав на тумбочці, без подиву відзначила невідомий номер абонента. Приймаючи виклик знала хто й навіщо дзвонить.

— Привіт, Рито, — почулося приглушене підтвердження здогадів. — Не очікувала?

— Чому? Навпаки, очікувала, — передражнила дівчина.

— Не передумала? — судячи з тону Чернишевський відверто бавився.

— А повинна?

— Не знаю. Про всяк випадок уточнюю.

— Послухай, Олегу, — на видиху заторохтіла Марго, — Скажи, будь ласка, навіщо тобі це потрібно? Чого хочеш? Остаточно розсварити мене з Кирилом? Чи вирішив пограти? Помститися за минуле, де тобі нічого не дісталося і…

— Рито, чому ти хочеш знати все і відразу? — перебив, відразу вибиваючи своїм спокоєм з Одинцової пиху і впевненість. — Давай для початку приїдеш до мене, тоді й будемо з’ясовувати стосунки.

— Олег, ти, напевно, щось плутаєш! — обурено заметушившись спальнею спалахнула дівчина. — Немає жодних відносин і не було! Решта — твоя божевільна фантазія.

— Ритусько, ти не змінюєшся.

— Чернишевський, ще одне слово і я передумаю!

— Не передумаєш, — ліниво передражнив Олег. — Не у твоїх звичках відступати.

І тут знає відповіді на всі питання краще Маргарити! Невже в нього досі залишилися важелі впливу на неї?..

— Як Рощин? — не дочекавшись відповіді серйозно поцікавився Чернишевський. — Сподіваюся, не сильно буянить? Ти там переконай, що все заради його блага.

— З Кирилом розберуся без твоїх придуркуватих підказок! Взагалі, не розумію, що ти затіяв? Якщо судити з недавніх переконань, три дні слабо схожі під план порятунку від великого й жахливого рабства.

— Рито, це не телефонна розмова.

— Чому ж? — Одинцову до чортиків злила самовпевненість і витримка Олега. Здавалося, його ніщо не здатне вивести з рівноваги. Вічно незворушний, як удав. — По-моєму, тягнути далі немає сенсу, пора розкривати карти.

— Чекаю тебе завтра в себе вдома, до дванадцяти, — ігноруючи зауваження Маргарити. — Не спізнюйся.

— Олегу, ти відверто нахабнієш! — розширивши здивовано повіки вигукнула дівчина, але Чернишевський навряд чи це почув. — Олег? Олег, алло! Знущаєшся… — останні слова були сказані коротким гудкам.

«Чорт би тебе забрав, Чернишевський!» — подумки вилаявшись Марго запустила телефон на ліжко. Що за день такий? Кирило… Олег… Ці чоловіки повільно, але впевнено зводять її з розуму. Один жадає досягти успіху в бізнесі, але не хоче відпускати, суперечачи сам собі. Другий бажає надати уявну допомогу, при цьому відверто купуючи та даючи зрозуміти, що допомога сумнівна. Тягнуть у різні боки й не ясно, чого очікують натомість. Кому в підсумку довіряти?

Кирило. Скільки часу разом. Стільки всього пережили, пліч-о-пліч. Можливо, звучить пафосно, але саме він допоміг Одинцовій вижити. Рощин зробив усе, щоб вона змогла почати спочатку. Тепер же слабо розуміла його мотиви.

Олег. Розмірковувати про цього чоловіка вже не в змозі, занадто багато таємниць і загадок навколо. З Чернишевським буде розбиратися завтра й ще парочку наступних днів. Після пошукає пояснення його діям, а поки необхідно добряче відпочити. Завтра намічався непростий день. З цією думкою попрямувала у ванну кімнату.

Пінна ароматизована водичка зробила свою справу. Поніжившись близько пів години у ванній Марго змогла розслабитися і заспокоїться. Тепер майбутня поїздка не здавалася такою жахливою. Кирило злиться, але коли отримає вигідну угоду, порадіє, що все так просто вийшло. А Олег не ворог Маргариті, не чужа людина, зрозуміє її. Усе буде добре, обов’язково.

Заспокоївши себе Одинцова наспіх зібрала необхідні на уїк-енд речі та лягла спати. На щастя, втома після нервового й напруженого дня дала про себе знати досить швидко. Безглузді думки та липкі кошмари не мучили.

Завдяки хорошому сну на ранок Маргарита піднялася в досить непоганому настрої. Що тому причина — сонячна і, здається, тепла погода, не в приклад вчорашній, або передчуття нової пригоди? Реакція Кирила й поведінка Олега майже не хвилювали. Головне, показати чоловікам, що вона не трофей для переможця, а жінка з думкою якої варто рахуватися. Оптимізму й упевненості у власних силах вистачило рівно до того моменту, доки не спустилася до вітальні. Так і застигла посеред вітальні, помітивши Руслана Буртенка власною персоною, що нахабно розвалився в кріслі з газетою.