Жорстоке небо - Максим Іванович Кідрук
Діана зиркнула на схему, згадала передостаннє відео і насторожилась. Умить закохані, які секунду тому дошкуляли, відволікаючи, не даючи їй зосередитись, кудись відсунулися, безслідно щезли з поля зору. Увагу Діани цілком поглинув аркуш зі схемою аеропорту, що лежав перед нею.
Вона підняла голову і зиркнула на Марселя: очі примружені, погляд гострий, наче скло.
— Що? — запитав француз.
Діана не відповіла. Вона силкувалася пригадати останні слова Жерара Пеллеріна, витягувала з пам’яті фрази, які диспетчер промовив у відповідь на її запитання перед тим, як попрощатись і піти…
(низька видимість…)
(сніг сам по собі не впливає на льотні якості…)
(…перед самим зіткненням… здається, буквально за кілька секунд до того снігопад стишився…)
…і з подивом відчула, що перші два шматочки пазла опинилися на своєму місці. Загальна картина поки що лишалась туманною й невиразною, проте невідомо звідки взялося відчуття, що вона вчепилась за ниточку, яка дасть змогу якщо не розплутали клубок, то принаймні зрушити з місця.
— Пам’ятаєш, в офісі ми говорили про невисоку видимість на момент катастрофи? — запекло, поспішаючи, заговорила Діана. Марсель зауважив, що погляд співрозмовниці, який раніше протинав його наскрізь, тепер сфокусувався на обличчі. Француз кивнув, українка продовжила: — Звідки беруть ці дані?
— Із щогодинного аеропортового звіту METAR, — сказав Марсель, дістаючи з папки наданий Жаном Лебрюном звіт. — Ось…
Діана, ще більше насупившись, глянула на аркуш А4 з одним єдиним видрукуваним рядком і, наче шукаючи в ньому підтримки, обома руками обхопила келих із вином:
LFPN 132100Z 26016G20MPS 0150 R22L/0300 SHSN VV003 M01/M03 Q1036 NOSIG
— Цей звіт о 22:00 за французьким часом погодна служба аеропорту розіслала всім літакам, що наближались чи пролітали поруч із Париж-Північ, — договорив француз.
Діана розгублено кліпала, не розуміючи жодного символу з рядка, на який дивилась, не знаючи, як сказати про це слідчому. З того, як швидко вгасло нетривале піднесення Діани, сіпнулися складки на її чолі та ніяково опустились очі, Марсель здогадався, що жінка не вміє читати METAR’и. Навіть якщо це здивувало, зовні Марсель нічим себе не виказав.
— Розкодувати його?
— Так, — не підводячи голови, стискаючи губами край півсферичного, вже майже порожнього келиха, сказала Діана.
Марсель Лакруа, підвівшись, переставив стілець на інший бік столу, щоб і він, і Діана могли бачити звіт одночасно. Якби не ноутбук і купа паперів на столі між тарілками, вони не відрізнялися б від інших пар у ресторані. Вона ворухнула ніздрями і крадькома принюхалась, вловивши легкий запах його парфумів. Що це? «Hugo Boss»? «Dolce Gabana»?
— Отже, так, — чоловік ткнув пальцем у початок рядка, — LFPN — це код аеропорту. 132100Z означає, що звіт опублікували 13 числа поточного місяця о 21:00 за гринвічським часом, тобто вчора, 13 лютого, о 22:00 за французьким часом. Далі, — палець перемістився на блок 26016G20MPS, — йде інформація про вітер: західний, шістнадцять метрів на секунду, з поривами — G від англійського gust[75] — до двадцяти, — Діана уважно слухала і кивала головою. — Після цього — те, що тебе цікавить: горизонтальна видимість на смузі 22L не перевищувала трьохсот метрів, в інших напрямах видимість ще менша — сто п’ятдесят метрів. Вертикальна видимість, — він вказав нігтем на VV003, — триста футів, тобто менше за дев’яносто метрів. Достатньо, щоб літаку дозволили сідати, проте замало, щоб Радислав Ротко встиг помітити снігоочисник. Наприкінці звіту подають значення температури повітря та атмосферного тиску.
— Що означає «видимість триста метрів»? — відірвавшись від келиха, запитала Діана.
Запитання збило Марселя з пантелику:
— Тобто?
— Про які об’єкти йдеться? Що можна побачити за триста метрів?
— Значення, що вказують ось тут, після R22L, — це видимість біля поверхні землі, яку розраховують залежно від яскравості вогнів світлосигнальної системи.
— М-м…
— О’кей, — француз спробував пояснити детальніше: — Біля метеостанції є вервечка спеціальних наземних ламп, які вмикають під час непогоди. Відстань до останньої видимої крізь дощ, сніг чи завірюху лампи і є значенням горизонтальної видимості.
Діана зблідла:
— Тобто в погодному звіті, який за чотири хвилини до катастрофи розіслали пілотам літаків, які наближались до Париж-Північ, зазначено, що видимість вздовж посадкової смуги 22L складає триста метрів, а в інших напрямках можна бачити не більше ніж на сто п’ятдесят?
— Саме так, — підтвердив Марсель. — Значення видимості вздовж смуги зазвичай більше, оскільки посадкові смуги краще освітлюються і…
— Це маячня! — згарячу випалила Діана.
— Про що ти говориш? — чоловік нарешті помітив, як змінилась на обличчі українка.
— Я не розумію, — змахнула руками Діана, схоже, не почувши Марселевого запитання, а тоді махом допила рештки вина.
Француз витиснув губами стриману посмішку. Він був майже певен, що Діана от-от бовкне нісенітницю, яку не вдасться проігнорувати.
— Я тебе теж не розумію.
Діана надто заглибилась у роздуми, щоб зважати на погано приховану іронію в голосі Марселя. Вона наморщила носик, розмірковуючи, зіставляючи все, що побачила й почула протягом останніх кількох годин.
— Будь ласка, покажи ще раз запис із камери спостереження біля рукава В5.
Марсель слухняно повернув ноутбук і запустив через Windows Media Player потрібний ролик. Спершу на передньому плані промелькнула на шаленій швидкості (і через те розмита) носова частина «ААРОНа 44». За нею на другому плані — там, де проходить смуга 04R-22L, — з’явився грейдер «Øveraasen’а». Поки грейдер летів до середини екрана, його притискала до бітумного покриття чорна, охоплена полум’ям маса, сплетена з осколків авіаційної турбіни і водійської кабіни снігоочисника. Звільнившись, грейдер наче збожеволів — став сторчака, п’ятиметровий шматок сталі злетів у повітря, потому впав на ребро, висікаючи іскри, що феєрверками розквітали в мерехтливому снігопаді, і зрештою вилетів за межі кадру. Вслід покотились, вистрілюючи хвостами з диму й вогню, скрючені й деформовані до невпізнання шматки фюзеляжу.
Діана перевела погляд на схему аеропорту. Потім повернула голову до Марселя. Її очі шалено зблискували.
— Послухай, тут же більше ніж триста метрів, а ми бачимо, як ніс літака пролітає летовищем, і навіть далі — як усе те, що залишилось від центральної частини «ААРОНа», розлітається посадковою смугою.
Француз відклав виделку і перестав жувати.
— Розумієш,
