(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

—  Твої стосунки з принцесою призводять до прекрасно знайомих мені наслідків, тому на твоєму місці, я б поводилася не так зухвало, — сталевим голосом промовила Ліза.

—  Чого ти хочеш? — коротко запитав хлопець, відходячи від дверей далі, щоб його ніхто не почув.

— Усе просто, Редкліффе. Ти гарантуєш мені відвідування одного дуже важливого заходу, який, як я розумію, має скоро відбутися в палаці. А я, своєю чергою, зобов'язуюся розписати тебе героєм в очах коханої та її найясніших батьків, — чітко розписавши свій план, з тихим стогоном видихнула жінка.

— Навіщо тобі це? — чомусь Редді зніяковів від такої пропозиції і зайвий раз переконався в добре працюючих звивинах своєї колишньої нареченої.

Ліза була обдарована не тільки вражаючими зовнішніми даними, а й уміло прораховувала події наперед, а в колі вищих чинів і багатих осіб вона почувалася, як риба у воді. Зрозуміло, ця чортівня все грамотно продумала і припустила про звану вечерю і заручини королівської онуки. Там буде не тільки британська знать, а й запрошені дипломати, а також сім'ї європейських аристократів, чиї кишені набиті купюрами і золотом.

— Кожен виживає, як може, Редкліфф. Ми йдемо вперед і нерідко оступаємося, але лише деякі здатні переступити через собі подібних, щоб перемогти. Я чекатиму дзвінка й офіційного запрошення. Це вигідна угода для нас обох, подумай.

На цьому розмова завершилася. Фейт подивився на екран смартфона, мимоволі згадуючи глибоко заховане минуле. Він був таким самовпевненим і по-своєму дурним, а зайва впертість тільки посилила його помилки. Проте такого варто було очікувати, адже всі вчинки Лізи були для нього передбачувані. А грати маніпуляціями він навчився саме в неї.

Він обережно відчинив двері спальні й подивився на дівчину в кріслі. Вікта злегка замичала і трохи потягнулася, невдоволено насупивши обличчя.

— Вибач, я задрімала і не дочекалася тебе, — вона протерла заспані очі пальцями, — Ти з кимось розмовляв? Я чула голоси...

—  Звичайний телефонний дзвінок. Потрібно було обговорити справи, — Редді підняв її на руки і підійшов до великого ліжка.

— Гей! Що ти задумав? — з тихим смішком обурилася дівчина.

— Усе нормально, просто переношу тебе сюди, — він обережно опустив свою ношу і повільно підняв опущену бретель сорочки з гладкого плеча, — Мені треба йти, інакше спати я тобі не дам.

З цими словами він притиснув її голову до подушки, нахабно опановуючи м'якими губами. Вікторія злегка застогнала і потягнулася йому назустріч, обіймаючи за шию руками. Їй зовсім не хотілося залишатися самій, і вона навіть була готова просто ось так вчинити аморальні дії у своїй, поки що непорочній спальні.

Руки хлопця одразу потягнулися до пружних грудей, стискаючи плоть через гладеньку тонку тканину.

— Так... — з шипінням відсторонився Фейт, відчуваючи важкість у паху, — Мені треба поспішати на важливу зустріч, але після... — його пальці опустили мереживо, а голова опустилася до грудей дівчини. Язик швидко закружляв по маленькій ареолі, а рот наполегливо втягнув твердий сосок.

Вікторія притиснула долоньку до губ, стримуючи гучний крик задоволення. Тіло слухняно вигнулося дугою, вимагаючи продовження.

— Я обов'язково займуся тобою на кілька годин поспіль, — загрозливо прогарчав він, і швидко піднявся на ноги. Молодий чоловік шумно дихав, долаючи невелику відстань до дверей, обернувся, подивившись на неї голодним поглядом.

— На добраніч, Вікта.

Коли Редді вийшов, дівчина закрила обличчя, що палало жаром, подушкою, відчуваючи розчарування й досаду.

"Та яка вже там спокійна!" — невдоволено фиркнув, подумала Вікторія.