Кінець світу: Естелла - Nilett

— Ні, звісно ж ні… Я просто…

— Тоді дозволь допомогти. Тим паче, що я хочу смачно поснідати завтра.

— Не пригадую, щоб погоджувався на таку умову.

— Ти кивнув головою після того, як я оголосив умови.

— Коли це я головою кивав?

— Ото тоді.

* * *

Наступний ранок тільки настав, а «круглий стіл» вже зібрався. Всі лідери, керуючі, або ж просто особи які розуміли що до чого, вже скупчувалися у кабінеті Крістофера. Напруга не нерозуміння ситуації змушувало навіть самих впевнених сумніватися у собі. Мовчазний Кріс, збентежений Еліас який стояв як завжди за його спиною, Аарон що тихо сидів на підвіконні та курив сигарети, навіть не отримуючи жодного зауваження. Вже тільки це давало зрозуміти, що щось не так.

— Міллер зробила хід. – Пролунав раптовий немов вердикт з вуст лідера Естелли.

— І що це означає?

— Елі… – Кріс передав якісь папери рудому, зітхаючи явно від поганого самопочуття.

— Далі говоритиму я. – прочищаючи горло, Елі ступив один крок вперед – Як сказав лідер, Міллер зробила свій хід. І базуючись на це, у мене декілька одразу поганих новин. Перша, яка для нас не дуже приємна. Перший район замінив керуючий уряд, і тепер там в очоленні дійсно стала вона та її люди. Пройшла зачистка, багато людей зникли безвісти. Серед них колишні чиновники та керуючі лиця, а дехто по нашим джерелам здав мандати добровільно. Були ті хто втекли або ж робили запит до приєднання до нас. Всі були відхилені. Це одна з поганих новин. Друга погана новина полягає у тому, що зачистка забрала одразу декількох наших внутрішньо влаштованих людей. Тому інформаторів тепер одиниці, ми не можемо на пряму впливати на те що коїться. Третя новина, це нове «запрошення». Але тепер територія не нейтральна, і супровід категорично заборонений.

— Кого вона хоче бачити?

— Хіба не очевидно що лідера? – раптом замовив слово Фелікс.

— Фел, є невеличкий нюанс про який ти не знаєш. – Глянула Вайлет на старшого чоловіка – Ледь не всі присутні тут, тим чи іншим чином пов’язані з Міллер.

— Не зрозумів?

— Я її рідна по крові дочка – вказала та на себе пальцем – Кріс, син її чоловіка. Не всі в курсі, але я та Кріс брат та сестра лише по батькові. У нього інша мама. Старший брат Кетніс її племінник. Сама ж Кеті та її брат близнюк вже мають інших батьків. Аарон та Шон були її піддослідними, а Елі довго був її працівником.

— Нічого собі закрутилося… Очманіти… – Чоловік був просто у шоці.

— Тому я й уточнюю «кого» вона хоче бачити.

— Ну… Тут така справа…

— Що ще Елі?

— Окрім того, що вона має відверте бажання бачити тільки Кріса без супроводу та зброї при собі, вона вимагає назад «свого сина».

— То їй потрібен Фіар.

— Здається у декого проблеми, раз так хоче свого сторожового пса назад.

— Ні. Ви не зрозуміли. Вона хоче не Фіара. Запрошення прийшло, на ім'я Айна.

— ЩО?!

Вайлет здивувалася від подібної новини, але ще більше вона очманіла через бурхливу реакцію Кетніс за своєю спиною. Шатенка з сили вдарила по стіні, залишаючи чіткий слід кулака.

— Угомонися. – рикнула блондинка.

— Як ти можеш бути така спокійна? Твого хлопця хочуть забрати в те пекло! Кому як не тобі знати що там відбувається?

— А хто казав що він туди піде? Це йому вирішувати.

— Чому ти така холодна?

— Це ти надто емоційна. – знову відповіла спокійно Вайлет. Увесь час вона відчувала на собі пильний погляд Вайта. Він очікував реакцій, і отримав їх. Адже явно був задоволений почутим.

— Емоції подеколи заважають мислити далекоглядно. У цьому і є твій недолік Кеті.

Кетніс опустила очі.

— Як тоді будемо вирішувати це?

— Ми всю ніч думали як було б краще розв'язувати це питання, коли можливості максимально обмежені, а кінці обрубані. Тому прийняли рішення проігнорувавши ультиматуми, піти одразу хвилею.

— Об’явимо війну?

— Якщо подумати, то ми у більшості. Чотири аномальних, троє боєздатні, один щит. Науковець який створив гальмувальну сиворотку, тому навіть пастка з інфікованими нас не сильно пригальмує. Той залишок людей, який ще залишився у Першому, заздалегідь підкладуть бомби з таймерами у воріт. Ми підірвемо їх, зайдемо цілим підрозділом, та поставимо власні ультиматуми. А тоді вже Міллер не матиме іншого вибору аніж говорити з нами на рівних. Тому так. Це війна.

— Але треба проголосувати.

— Давайте тоді варіант з підняттям рук. Хто віддає свій голос за те, аби об’явити війну Першому Пекельному?

Повільно, але впевнено, одна рука за другою почала підійматися до гори. Свої голоси ЗА початок віддали Вайлет, Аарон, Крістофер, Еліас. Голос ПРОТИ віддав Фелікс через власні принципи які з’явилися після початку апокаліпсиса. Він був проти вбивств та насилля. Кетніс УТРИМАЛАСЯ, але пізніше додала що як вирішить більшість, так і буде.

Того ранку було прийнято рішення про початок підготовки операції «Альфа».

* * *

Метушливий ранок в Естеллі починався з шуму вулиць, і гудіння автомобілів які зазвичай вивозили як людей за стіни для зачистки, так і працівників на частки полів де ті мали працювати. Сонце лише почало підійматися над горизонтом, осяваючи променями багатоповерхівки й старі будинки з балконами. Люди поспішали до роботи, обговорюючи новини дня та плануючи свої справи.

У самому центрі цього хаосу, у невеликій кімнаті на третьому поверсі, молодий чоловік стояв перед дзеркалом. Його серце калатало, руки трохи помітно тремтіли, а на лобі виступили краплі поту. Сьогодні був день, коли йому належало виступити перед великою публікою з балкона місцевого адміністративного будинку, та об’явити про початок війни проти Пекельного Першого.

Крістофер нервово переглядав свої нотатки, що містили промову, яку він готував протягом кількох днів із допомогою навіть Еліаса. Він не міг позбутися думок про те, як усе піде. Що, як він забуде слова? Що, як його голос затремтить або він скаже щось недоречне? Хоч він і багато разів вже говорив на людях, тепер все було іншим.