Зламана коханням - Ксенія Євчук

— Не роби цього, золотце, — шепочу їй на вухо, легким дотиком торкаючись його губами.

Афіна тремтить, але зціплює зуби, трусонувши головою.

І врешті-решт вона знову засовує палець, вже в ребра, щоб я скрикнув і відпустив її.

За секунду вона вже обіймає мою мати і потискає руку батька.

— Добре, що ти член нашої родини. — я не очікую почути ці слова від батька.

Його обличчя стримане, жодної посмішки.

— Нам шкода, що ми не мали змоги прийти на ваше весілля, — додає мати, витираючи вологість біля очей.

— Я мав, — бурчить Сет. — Просто так вийшло, що я чомусь не отримав запрошення.

Афіна чує про це вперше і, ховаючись від її злостивого погляду, я відходжу від них. Йду до Рафаеля і Марселя.

Два збочені кровопивці замовкають, помічаючи мене ще за декілька метрів від них.

— Про що ви домовляєтесь?

Рафаель знає, що він не може від мене нічого приховувати.

Я як Консильєрі Ла Стідди маю право знати все, що коїться чи планується в нашому колі спілкування.

— Майбутнє Ла Стідди і кордонів в наших руках. У руках наших дітей.

Я стримуюсь, щоб не нагадати Марселю про те, що в нього немає дітей.

— Марсель веде до того, що якщо в них будуть дочки, а в нас сини, — Рафаель втручається, — Ми можемо зняти кордони і поглибити внутнішню силу Ла Стідди.

— Так само, якщо у вас буде дочка, а в нас син.

— І це тільки з моєю дитиною працює? — перепитую, вловлюючи їхню думку.

— Якщо ти не будеш заперечувати. Це для блага.

Довго дивлюсь на Рафаеля, шукаючи в його очах мінімальну невпевненість.

Та він знає, що каже. Він знає, що це буде найкращим вибором у майбутньому.

Девіан Бласхес отримає жінку, яку сам забажає.

Мій син чи донька матимуть за пару когось із Сальваторе.

Із твердістю повертаю голову до Давіни і Ларії, які посміхаються одна одній. Давіна мила, Марсель не такий. Вона завжди належала йому. Така вродлива дівчина, яка не мала вибору. Марсель злий покидьок, та він любить її. 

Ми збирались повернути традиції наших предків, коли наші діти ростимуть і змінюватимуться.

Кожна традиція тепер матиме величезне значення в нашому і життях наших дітей.

— Добре. Коли настане час, наші діти створять союз, — впевнено плескаю їх обох по плечах і витримую на собі погляд Рафаеля.

Очі, що пишаються.

Сподіваюсь, що Афіна прийме це, коли я розповім їй про домовленість пізніше.

Тож Афіна.

Я киваю їм на прощання і повертаюсь до своєї дружини і брата, який гладить її живіт і щось воркоче.

Такий вже він мудак. Маленький хлопчина, що своїм гарненьким личком і манерами, яких в нього насправді немає, заворожує дівчат та навіть жінок за сорок.

— Притримай свій фетиш одружених і вагітних жінок на майбутнє.

— Заткнись, — вигаркує він у відповідь.

На цей раз Афіна робить крок до мене, мабуть, хвилюючись, що я можу зробити щось погане братові.

Але ні. Він зачекає ще рік-два.

Тоді вже я розправлюсь із ним за те, що водив мою жінку на вечірки дебілів, які вміють тільки трахатись і пити майже до смерті.

Я особисто прослідкую, щоб йому дісталась найгірша найкрасивіша пара, яка для нього стане погибеллю.

І тоді ми поквитаємось. Тільки тоді.

Моя квіткова фея бере мою руку в свою і всім своїм виглядом показує, що готова йти.

Повернутись додому і засунути мене під простирадла поруч себе, щоб я дивився її фільми.

І я ніяк не можу передбачити, який фільм буде наступним. Одного дня вона вмикає романтичну комедію, іншого — жорстокий бойовик чи ще гірший горор.

Я досі не навчився передбачати її дії. І гадаю, що я ніколи не навчуся цього.

Непередбачувана жінка.

Моя жінка.

Ми виходимо на вулицю, і я знову притискаю її до себе через холодне повітря. Вона шпортається об мої ноги, та не падає. Вона не впаде через те, що я із легкістю майже несу її над землею.

Останні два тижні вона тільки й їла.

На відміну від Ларії вона ще жодного разу не вирвала. Лише їла і їла, ніби хтось може забрати в неї їжу.

Ясмін Полат, що на постійній основі готує для неї щось нове та ситне, зацікавила одного із моїх солдатів. Він запитував, чи можна планувати щось із іншими людьми, що працюють на нас.

Рафаель був проти, підслухавши нашу розмову. Він не довіряє майже нікому, особливо після випадку із Лоренцо Бласхесом, який декілька років полював за Стіддою, змітаючи зі свого шляху все і вся.

Я ж, навпаки, дав дозвіл, і моє слово було заключним.

Це тільки в тому випадку, що Ясмін не буде проти цих стосунків. Тільки якщо вона кохає його і так само планує щось із ним.

В пентхаусі Афіна посміхається всім, кому тільки може.

І кожен, хто дарує їй взаємну посмішку, опиняється під моїм вбивчим поглядом.

Вона набагато гірша за свою сестру. Я це зрозумів ще на самому початку, лише тепер усвідомив.

— Ти знову не послухалась, — зачиняючи за собою двері, роблю крок до неї.

— Що ти маєш на увазі...

Але я не даю їй договорити, цілуючи.

Її руки підіймаються до моїх плечей, а пальці стискаються на тканині моєї сорочки.

— Тебе збуджує можливість відчути біль? — запитую, відриваючись від її губ і охоплюючи її щелепу своєю рукою, іншою торкаючись її талії.

Її очі горять, і я не знаю, як зможу втриматись наступні місяці від того, щоб не бути із нею жорстоким. Вже тоді, коли я випробував на смак її збудженість під час жорстокого сексу.

Вона хитає головою, стискаючи руки на моїй шиї.

Так само, як це робив я декілька днів тому, щоб побачити, як її великі зелені очі стають пекельно гарячими, а губи відкриваються, ловлячи повітря.

— Ти ж не серйозно ревнуєш мене до свого брата? — вона ще більше натискає на мою шию, заковуючи мене в своїх вже сильних від тренувань долонях.

— Чому ж ні? Він плейбой, і йому подобається увага. А ти, як на зло, піддаєшся його шарму.