Зламана коханням - Ксенія Євчук

Ланс також не стримується. Він погіршує ситуацію, розташовуючи палець на моєму кліторі.

В моїх очах темніє, і щока починає боліти від тертя об жорсткий матрац.

— Якщо хтось зайде... — я мало не затинаюся, вимовляючи ці слова.

— Ніхто сюди не зайде. Вони не побачать тебе таку.

Ланс володіє моїм тілом, душею.

Він володіє мною, і він це знає, вбиваючись так глибоко в мене.

Мої нігті впиваються в матрац, і я стримуюсь як найдовше, перш ніж гучно кінчити.

— Ох, бля, — він робить це саме.

Кінчає в мене. Глибоко, заповнюючи мене повністю своєю спермою.

Ланс не відпускає мої сідниці, лише сильніше стискає їх.

Я не можу стримати тремтіння тіла. Це було занадто добре, щоб бути реальним.

До цього моменту.

Я таки знаходжу сили, щоб на ліктях піднятися. Рідина витікає з мене, і на очах виступають небажані сльози.

Я не знаю, чому саме зараз.

Не знаю.

Обличчя Ланса пом'якшується.

— Ти зводиш мене з розуму.

Це всі його слова, перш ніж він обіймає мене, заховуючи в своїх величезних руках.

Його запах. Такий знайомий запах і відчуття, коли я з ним.

— Не роби нічого подібного. Не йди від мене. Я почувався жахливо.

Я не перестаю плакати, вбираючи в себе кожну ноту його голосу.

Він обіймає мене так, ніби я можу втекти. Ніби він стане стіною, але в жодному разі не відпустить мене.

І якби я не була такою розбитою в цей момент, я б відштовхнула його і розізлилась.

Але я зламаюсь, якщо він відпустить мене.

Якщо він перестане мене обіймати і цілувати, я зламаюсь.

З тим самим тремтінням у голосі я вирішую зізнатися. Уявлення не маю, що буде далі, але це єдине, що тримає мене над прірвою.

Над цією безоднею, в яку я можу впасти будь-якої миті.

— Лансе, я вагітна.