Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 2 - Оксана Іванівна Думанська

— Він їздитеме поза Львовом — до летовища. А з летовища підніматиметься в небо.

«А ще німець! Де можна було розгубити славнозвісну ретельність? — сміявся подумки Ґеньо. — Ніби до летовища нічим доїхати!»

— Ще щось маєш в рурі?

— Літак-легкопад. Це мій винахід! Дивись: горішня частина має крила, двигун і пропелер; вона кріпиться до кадовба з пасажирами і місцем для летуна. Ось щось сталося — і летун відділяє горішню частину від долішньої, кадовб падає вниз, а під тиском повітря над ним розкривається легкопад.

Ґеньо видобув з горла якийсь сумнівний звук — суміш подиву, розчарування і смутку.

Максиміліяна це не зупинило.

— Ще маю пропозицію. Я вже надіслав її в Америку, у товариство Едісона. Це має бути пасажирський літак на десять спочивальних кабін. Передбачено їдальню, кухню, купальню, клюмбу, кінозалю та залю для руханки. До послуг — лікар, стрижій і кравець. А під час лету пасажири слухатимуть виклади визначних учених та письменників. Можливо, навіть Шова та Анштайна.

«Маячня!» — вирішив для себе Ґеньо. Але спомини про минуле взяли своє, і він дав Мількові дві сотні долярів, яких, певно, вистачить на кадовб літаку-легкопаду.

У тихому домі Гробовецького Ґеньо відчинив вікно в сад. Десь у занедбаному ставку кумкали жаби, уже не потрібні для відживлювальної суспензій, колись добутої Оскаром з несусвітньої суміші земноводно-рослинного походження. «Кого мені сьогодні нагадав Мілько? Ну, звичайно, невдатного підприємця Едельмана: молоко з нафти, срібло з олова...»

  далеких З'єдинених Державах молода приваблива особа жіночої статі у дорогій жалобній сукні зійшла трапом на корабель, щоб повернутися до Франції. Вона не знала, що грандіозне кінове виробництво — це шалена ідея Андре Турбійона, Оскара Гробовецького та Шимона Едельмана, племінники якого удосконалили обробку кінової плівки.

Коли судно пришвартувалося в Булоні, Ізабеля поважно і гідно ступила на трап.

— Перепрошую, мадам...

Увічливий жандарм спочатку глибоко вдихнув, а потім попросив дозволу зазирнути в торебку.

— У чому річ?! — обурилася Ізабеля за звичкою нападати у відповідь.

— Нічого такого, — заспокоїв жандарм. — Просто викрали скриньку з дорогою есенцією для Коті. А від вас так приємно пахне...

— Я схожа на злочинницю?

— Ні, ви схожі на фаворитку короля Людовіка, — весело сказав жандарм і знову втягнув носом повітря.

— Par exemple![2] — люто вигукнула Ізабеля і сама собі здивувалася, як швидко їй на думку спав французький вислів. Chercher noise?[3]

Певно, жандармові подобалися жінки, до яких нелегко підступитися, тому він ґречно вклонився.

— Якби не служба, я б пригостив вас...

— Якби не служба, я б пригостила вас смачним... ляпасом! — шаленіла наша мандрівниця, забуваючи, що не варто звертати на себе увагу хоча б з причини наявности фальшивого паспорта з далеких земель.

— Мадам, я не хотів вас образити, — смиренно промовив жандарм, хитнувши головою.

Та Ізабеля вже зашелестіла своїми шовками, як чорними вітрилами, плавно прямуючи до першого-ліпшого фіякра.

Вона нічого не знала про свою молодшу сестру Еву, як і про самого перелюбця Турбійона. Значить, доведеться навідатися в денник, щоб дати оповістку. В який? Та звісно — в «Парі Матен»!

За бюрком, як і колись, сидів сплюгавілий Брікассер. Він і раніш не справляв вражіння красеня, а зараз навскіс прикрита лисина, навислий над губами ніс і подовгасті ослячі вуха давали шанс бути поміченим якимось живописцем, що мордувався над втіленням «власника» пекла.

Ізабеля підняла з чола жалобну вуаль.

— Месьє Брікассер...

Редактор кинув такий байдужий погляд, ніби лиш учора звечора попрощався з нею.

— Доброго дня, мадам Ізабель. Якщо ви до месьє Андре, то він ще не повернувся з Рив'єри. Це єдине, чим можу вам допомогти.

«То ти так висловлюєш до мене шану, підлий викидень? Ну, начувайся!» — тамувала злість Ізабеля, смиренно усміхнувшись на такі недбалі слова.

Вона вийшла з денника, щоб за філіжанкою кави поміркувати над доволі складним питанням: кинутися до Турбійона зі сльозами і благаннями чи явитися крижаною незворушною «удовою» зі спадком?

На вулиці галасливий хлопчак простяг їй газету:

— Мадам, останні новини про французьке кіно! Велика кінова фабрика знімає драму «Підступна сестра»! Її побачить публіка наступного дня по закінченню праці. Уперше в світі! Кінова плівка надається до швидкої обробки!