Розбивши її життя (частина 1) - Сафо Мелі

Якось, хитаючись, дійшов до душової кабіни і змив з себе залишки збудження. Потім дістав із шафи легкі пляжні шорти і повернувся на балкон з думкою, що якщо в цій її сповіді й надалі підуть такі відверті постільні сцени, то знову не зможу стриматися. Схоже, ця синя книжка стане мало не моєю настільною. Тому що навіть зараз, коли я тільки-но розрядився, при думці про секс з Асею мій член вже знову відгукується.

Я підкурив сигарету і знову відкрив щоденник на тих сторінках, де я зупинився.

Щоденник Касі

29 жовтня

Сиджу на парах і нишком від викладача пишу про емоції, що переповнюють мене, щоб хоч якось скоротати час! Все вийшло. Зараз досиджу цю пару і потім я «їду до Наташі вчитися», ключі від дачі лежать у моїй сумочці. Ще дві пари, але на них я не піду. Якісь півгодини, і я буду поряд з Льошою!

Відчуття таємничої втечі з коханим, ніби у якомусь романі, робить мене божевільною. Увімкнула на телефоні секундомір із зворотним відліком і рахую кожну секунду до моменту нашої зустрічі.

Останнім часом я надто багато думала про себе і майже не думала про те, як важко Льошці. Адже він і справді намагається. Працює на двох роботах, допомагає мамі. І, маю зауважити, це похвально. Якщо він так піклується про неї, то, напевно, буде хорошим і дбайливим чоловіком.

Стоп-стоп-стоп! Ася! Тсс! Ти щось замріялася, зупинись. До цього ще зовсім-зовсім далеко!

Так, так от. За ці десять днів я активно надолужувала і відпрацьовувала пропущені під час хвороби пари. Це важко. І я чудово розумію Льошу, який точно також відпрацьовував свій лікарняний без вихідних.

Довго думала, розмірковувала на цю тему і дійшла висновку, що я егоїстка. Я думаю, тільки про себе, про те, що мені погано, що я себе накручую і страждаю. А як йому? Мало того, що робота, ще й проблеми якісь навалилися, а на додачу я зі своїми істериками та претензіями.

Потрібно сьогодні вибачитися перед ним і надалі намагатися думати різнобічно, а не тільки зі своєї шкаралупи. І обов'язково перетворити цей вечір і ніч на щось чудове. Треба буде зайти до магазину перед автобусом та купити продукти. Приготую йому на вечерю щось смачненьке. І більше уваги йому приділятиму, жодних претензій, серйозних розмов та сліз у футболку. Все!

Якщо ми вирішили спробувати як нормальні люди, тож треба й поводитися адекватно до поставленої мети. А от цю ось всю дурню залишити у вчорашньому дні.

Олексій

Ну от і все. Залишилася буквально кілька записів у її щоденнику. Найважчі.

Я на автоматі підніс склянку до губ, але вона виявилася порожньою. Налив собі та заглянув у телефон. Відповіді від Асі не було, але незважаючи на те, що вже десять вечора і на вулиці густі сутінки, вона була онлайн. Думає над моєю пропозицією? Чи досі працює?

Чомусь дико захотілося опинитися з нею поряд. Уявив, як вона сидить за письмовим столом за своїм ноутбуком. Я б підійшов до неї зі спини, обійняв би за плечі і ніжно поцілував, вдихаючи рідний запах її волосся.

«Ні, Льоха! Зупинися! Це ні до чого доброго не призведе! – я впіймав себе на цій мрії і спробував натиснути на гальма. Мені не можна настільки занурюватися у це все! Не можна! Якщо я дозволю почуттям прокинутися, в нас з нею не тільки не вийде розмови, я можу взагалі втратити над собою контроль і натворити незрозуміло чого, зіпсувавши їй життя! Вона ж заміжня!

І я вголос повторив свою думку:

– Заміжня…

А раптом у неї справді все склалося, і вона кохає чоловіка? А я зараз буду ворушити старі рани, які вона зализувала роками? Та ні… Я знову згадав слова Наташі про те, що чоловік Асі якийсь кримінальний хрін і постійно тріпає їй нерви. Не може вона його кохати! Чи… кохання настільки зле?