Ти отруїв мене собою - Валерія Дражинська

- То ти розповіси, чому передумала? - все ж таки не витримує Джессіка.

- Нудно вдома. Хочу трохи розвіятися. Подихати свіжим повітрям. Розслабиться, - занудно перераховую я.

- Кароліно, щось тут не так! - недовірливо дивиться на мене подруга, - Коли ти дізналася, що вагітна та покинула дайвінг, ти навідріз відмовилася піти зі мною просто за компанію. Як ти тоді висловилася, - відриває руку від керма і награно задумливо стукає пальцями по підборіддю, - А! Точно! Мені буде заздрісно дивитися на тебе! Так? Я нічого не плутаю?

- Не плутаєш! У тебе чудова пам'ять! - відповідаю відсторонено, уважно розглядаючи машини, що їдуть позаду.

Уже кілька днів намагаюся розгледіти стеження за мною. Нічого! Повний нуль. Я ніколи не була особливо спостережливою, але зараз, образно кажучи, "під кожен дрібний камінчик заглядаю". Я не могла помилитися. Припустімо, хороший хлопець-каратист опинився випадково поруч і втрутився в ситуацію, де ображають дівчат. Хоча з боку, аналізуючи через деякий час те, що сталося, нічого кримінального вони тоді ще не робили. Ягідки прогнозувалися потім. Захистив. Викрав. Але за стандартом він, по мінімуму, дочекався б подяки. По максимуму зав'язав би знайомство і попросив телефон. Це звичайна плата за надану послугу. Не думаю, що хлопець так сильно кудись поспішав. Або такий альтруїст! І найголовніший аргумент - моя адреса. Звідки він її знав?

Якщо у Батура працюють такі професіонали, що навіть знаючи про наявність таких, я все одно не могла їх вирахувати, то потрібно було створити умови для добровільної появи моєї особистої "гвардії". Потрапляти в небезпечні ситуації я не збиралася. Зараз не тільки про себе потрібно думати! Придумала дещо ефектніше. Тому ми зараз і прямуємо з Джессікою на її заняття з дайвінгу.

- То що змінилося? - логічно запитує вона.

Втомилася чекати!  Хочу почути відгомін його існування. Очікування і невідомість - катування подібно. Мені необхідно знати, що я потрібна йому. Підтвердження!

- Нічого, Джесс. Тобі так важлива причина, чому я напросилася з тобою? - почала злиться я, перебуваючи вся на нервах.

Моя затія з кожним кілометром наближення до мети все більше здавалася небезпечною. Коли ми під'їхали до гавані, у мене почали трястися руки. Відчуття неправильності того, що збираюся зробити, не дозволяло вийти з машини.

- Ти йдеш? - нетерпляче запитала Джессіка, спостерігаючи за моїм ступором.

- Так! - все-таки зважилася я, занадто емоційно смикаючи ручку дверей.

Підходячи до величезного катера, я ще сумнівалася. Але побачивши широку посмішку Сантоса, нашого привабливого іспанського інструктора з дайвінгу, махнула рукою. Будь що буде! Більше не діяти я не можу, навіть якщо і чиню по-дитячому, випрошуючи уваги.

- Кароліно, здрастуйте, ви як завжди прекрасні, - Сантос ніколи не скупився на компліменти в мій бік.

Може не тільки в мій, тільки до його велелюбності мені діла не було. Він постійно запрошував мене на вечерю і сьогодні я збиралася погодиться. 

- Так ти через нього? - побачивши наш флірт, до і після їхнього спільного пірнання, ображено поцікавилася подруга, - Не могла одразу сказати?

- Він мені подобається! - недбало знизала плечима.

- А раніше не подобався? - їдко поцікавилася Джесс.

- Не розгледіла повністю, - я нервово засміялася. Що я творю?!

- І що? 

- Увечері в мене побачення, - подруга не бачила мого "радісного" виразу обличчя, бо обходила машину.

- Кароліно, воно тобі треба? - серйозно запитала вона, сівши за кермо та повернувшись до мене.

Мені Батур "треба". Дуже. Хоч якась реакція. А то я з глузду з'їду! 

- Так! - моя впевненість губилася в невпевненості голосу.

О восьмій я була при повному параді. Обтисла коротка сукня. Животик із запалого перетворився на ледь помітний, що виглядало навіть сексуально. Дванадцяти сантиметрові підбори. Яскравий макіяж. Для своїх двадцяти семи я виглядала навіть дуже нічого. Востаннє так одягалася років у вісімнадцять. Батур вже точно мене в такому вигляді ніколи не бачив. Я банально і по-дитячому хотіла привернути його увагу. Викликати ревнощі. Іншого способу не знайшла. Впевнена була, що йому все про мене доповідають.

Сантос повів мене в ресторан на березі океану з живою джазовою музикою. Дуже гарне місце. Приємна обстановка. Ось тільки я постійно смикалась. Розмову вдавалося підтримувати насилу. Але я намагалась посміхатися. Сантос хороший співрозмовник. І дуже вродливий чоловік, за що я і вибрала його супутником у своїй абсурдній афері. Уже минула година і нічого! Схоже даремно я все це затіяла! Ну хоча б дуже смачно повечеряла в приємній компанії. Я вже збиралася закінчувати вечір, як Сантос запросив мене потанцювати. Відмовляти було не зручно. На майданчику біля музикантів погойдувалися пари, що обіймалися, в такт спокійній джазовій музиці. Він занадто відверто притиснув мене до себе. Дотики не були неприємними. Радше чужими. Але я все ж поклала голову йому на груди. Втомилася!

Раптом Сантоса різко відривають від мене. Людина в чорному вивертає йому руки і навіть крізь музику чути хрускіт зламаних кісток. Мабуть від больового шоку мій супутник непритомніє і безвольною тушею падає на підлогу в низ обличчям. А мій черговий наглядач, не той, що був у кав'ярні, інший, але такий самий непоказний, незворушно окидає мене байдужим поглядом.