Ти отруїв мене собою - Валерія Дражинська

- Ти його знаєш? - оговтується першою подруга.

- Перший раз бачу, - кажу приголомшено.

Та навіть якби й бачила раніше не запам'ятала. Він якийсь безликий. Пройдеш повз і не помітиш.

Наступної миті я все розумію.

- Зупиніть! - кричу я водієві.

Від мого крику машину веде. Таксист обурюється, але не гальмує.

- Тут не можна!

- Повертаємося, - не заспокоююся я.

- З глузду з'їхала? – обурюється вже Джес, - Ті двоє можуть прокинутися. Вони нас дуже раді будуть бачити.  

Так потрібно заспокоїться та подумати. Той у чорному якщо не захоче мені на очі не покажеться. Професіонал у всьому. Інших не тримаємо. Відкидаюся на сидінні з блаженною посмішкою. Уперше повністю заспокоююся за два місяці страждань Всі сумніви, нарешті, покидають мене. Батур не залишив мене саму. Він приставив до мене непомітну охорону!

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно