Веселий ярмарок - Сергій Володимирович Кисельов
Микола Сингаївський
МОЯ СТІНГАЗЕТА
І тоді власні вірші я вирішив
дати в першій колонці вгорі.
Я писав так старанно і рівно,
все в квадрат шикував, як в каре.
Вранці ще Євдокія Петрівна
розставляла всі коми й тире.
От висить в коридорі — і натовп,
цілий натовп читає її.
А моя однокласниця Ната
очі — прямо у вірші мої.
АБРАМ КАЦНЕЛЬСОН
Починалося все це не з жартів,
ще тоді — в коридорі шкільнім,
чи тоді, як сидів я на парті,
правив дописи в стилі однім.
В класі був я за учня і автора,
ще не знав, що то — кома й тире.
Та зате ж виростав у редактора,
шикувався в квадрати, в каре.
Я пописував оди і вірші
і писав їх щодня до зорі.
Хай були вони трошечки гірші,
ніж читав я колись в букварі.
Я до блиску виводив їх тушшю,
хай невправні і рима, й рядок.
І втішав розхвильовану душу:
це в майбутнє упевнений крок.
Перетерпить усе стінгазета,
бо вона ж — і шкільна і моя,
тільки б мала свойого поета —
вже з надіями — наша сім'я.
Я не знав, що за мною вже натовп:
— Слава, слава поету, агей!
А моя однокласниця Ната
з мене прямо не зводить очей.
І сказав я русявенькій тишком:
— Це реальність, Наташко,— не сон.
Вірші ці із майбутньої книжки,
написав їх Абрам Кацнельсон.
Борис Старчевський
ВЕРНІТЬ ХАТИ НАЗАД
По морю білому білим качатком
Хатина плине у вечорінь.
МИХАЙЛО КАЗИДУБ
Хати, прив'язані до хмар димами,
Пливуть кудись за хмарами хати.
МИКОЛА ЛУКІВ
Пливуть хати по морю і по небу,
Пливуть в туманах, хмарах, ще й димах...
Яка нечиста сила їх жене-бо?
Михайле! Колю! Чуєте? Не треба!
Верніть хати! Верніть їх по домах!
Воно, звичайно, правди ніде діти,
Видовище цікаве, що й казать...
Але ж побійтесь бога: там же діти,
Там жіночки й діди — всі хочуть жити...
Ні! Все-таки верніть хати назад!
Павло Стороженко
ЯК ПИСАТИ СЦЕНАРІЙ МУЛЬТФІЛЬМУ-КАЗКИ
Спроба інструкції
Врешті будь-яка казка придатна для мультиплікації. На те й фольклор. У ньому все випробувано віками, все з багаторазовим запасом міцності. Отож, екранізацією більше, екранізацією менше — це на казці не позначиться.
Ось, приміром, казка про Івасика-Телесика. На сьогодні можна впевнено сказати, що Івасик — пізній син підстаркуватих батьків. Вони нічого не жаліли для єдиної дитини, Івасик ріс пустуном і певною мірою розбещеним хлопчиком.
Івасик, по-вуличному Довготелесик, цілими днями мотається на човні тихими плесами, лякаючи рибу і рибалок. Громадськість гнівно його осуджує (крупним планом). Навколо Івасика-Довготелесика і його човна гуртується компанія підлітків, які ще не вирішили, куди спрямувати своє молоде завзяття та невичерпні запаси енергії. Всі вони у джинсах. Так треба. Без джинсів не можна, не сучасно. Якісь там шаровари, штани з очкурцем — релікт на грані з елементарним несмаком.
Мати Довготелесика безмежно кохає свою дитину. Але це любов некритична, незріла. Мати не помічає, що її синок погано кермує човном, бо прогулював уроки з автосправи, не збирається кидати палити, бо не читав про шкідливість тютюну, тягнеться до браконьєрів, бо живе застарілими уявленнями про невичерпні можливості природи.
Материнські почуття виливаються в дуже суб'єктивній пісні. Всі дійові особи повинні проспівати бодай по одній пісні. Тут головне — ритм, а мелодія, слова — то справа десята.
За піснею мами можна ставити пісню рибінспектора Змійченка (в казці йому відповідає персонаж Відьми). В ній має відчуватися широка історико-географічна перспектива і наполегливість у виконанні службових обов'язків.
Івасик-Довготелесик остаточно потрапляє під вплив браконьєрів і разом з ними не чекає ласки від природи.
І тоді рибінспектор записує на магнітофонну плівку пісню Івасикової матері і прокручує її в квадраті, де хлопець винищує рибні запаси. Івасик, гадаючи, що прийшла мати і принесла йому сигарети «Мальборо», випливає на чисту воду просто в руки рибінспектора.
Вдома у Змійченка (куди Івасика запросили для складання протоколу) він знайомиться з Ладою, дочкою рибінспектора, студенткою біологічного факультету. В процесі складання протоколу вона знайомить Івасика з новітніми досягненнями в галузі охорони природи, розкриває йому очі на шкідливість куріння і на красу навколишнього середовища, подає статистику винищення річкової риби. Івасик плаче, повторюючи:
— Альбурнус, альбурнус! (Латиною — тюлька).
Між ними накреслюється лірична лінія, яка дедалі глибшає.
Лада — струнка, висока, видно з усього, добра спортсменка. В джинсах.
Івасик виправляється, дарує моторного човна інспекції (все одно б конфіскували!) і записується в Добровільне товариство охорони природи.
В останніх кадрах мультфільму рибінспектор Змійченко, його дочка Лада та Івасик сидять на березі річки і зустрічають ранкову зорю. Без вудок. На Івасиковому човні свіжий напис «Рибінспекція». Над річкою лине спів трьох природолюбів.
Фільм треба закінчити весіллям Івасика-Довготелесика і Лади Змійченко. Крики: «Гірко! Гірко!»— тут цілком виправдані.
Юрій Шаніїї
ДЕМОСФЕНАМ СУЧАСНОСТІ
Піклуйтеся про зуби повсякчас!
Плекайте їх натхненно і щоденно,
Бо буде в роті камінців у вас
Не менше, ніж було у Демосфена.
ВИДАВЕЦЬ ТА АНТИЧНІСТЬ
Античних авторів я поважаю,
Нема між них набридливих нездар,
Тут все художньо — сумнівів не маю,
А ще — не вимагають гонорар.
СУМНІВ ОРАТОРА
Марк Туллій Ціцерон! Даруй мені,
Але розкрий всю правду до кінця:
Невже на Форумі в прадавні дні
Ти промовляти міг без папірця?
ХТО Є ХТО?
Хоча зростає розумовий ценз,
Та в декого довірливість тупа є:
Вважають — виступає екстрасенс,
Насправді ж екстранонсенс виступає!
Василь Шукайло
ОПАМ'ЯТАЙСЯ, СИНУ!
Я біг по білих рушниках...
Навколо зеленіли верби,
Лунко дзвонили зозулі.
Я біг по білих рушниках,
Що мати виткала на світлу долю...
КИРИЛО КУРАШКЕВИЧ
Я біг по білих рушниках.
За мною верби золотіли,
Коти ховались по кущах
Й зозулі врізнобіч летіли.
Я біг по білих рушниках,
І сонце вслід мені сміялось.
«Отямся, сину! Ти ж — в літах!—
Старенька мати побивалась.—
Навіщо топчеш рушники?
Та он же поряд є доріжка!..»
Було старенькій невтямки,
Що хочу я догнать Малишка.
Василь Шукайло
НЕ ТА ОСВІТА
Як сніг на голову, на мене впало щастя.
А щастя — що воно? Це, мо', той самий сніг?
Хай скажуть мудраки,
