Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

Мікаель, як паралізований, залишився стояти з розкритим ротом. Він навіть не встиг схаменутись, як напасник уже прожогом кинувся за Лісбет Саландер — мовби танк, що женеться за іграшковою машинкою.

Лісбет мчала сходами нагору, перестрибуючи через сходинки. Опинившись нагорі, вона оглянулася через плече і побачила, що її переслідувач досяг підніжжя сходів. Швидко бігає! Вона трохи спіткнулась, але в останню секунду побачила виставлені на дорозі триноги і купи піску на місці, де велися дорожні роботи і бруківка була розкопана.

Маґґе Лундін уже майже дістався гори, коли в його полі зору знов з’явилася Лісбет Саландер. Він устиг помітити, як вона щось кинула, але не встиг зреагувати на кидок, і чотирикутний булижник, вилетівши збоку, зачепив його по лобі. Кидок виявився не дуже влучним, але камінь був важкий і залишив на його обличчі ще одну рану. Ноги в нього підігнулися, все пішло обертом, і він задом наперед полетів униз по сходах. Ухопившись за залізні поручні, він зумів утриматися, проте кілька секунд були на цьому втрачені.

Коли невідомий чоловік зник біля сходів, Мікаель нарешті отямився і загорлав йому вслід, щоб той, чорт забирай, припинив дуріти.

Перебігаючи майданчик, Лісбет на півдорозі почула Мікаелів голос. Це ще звідки? Вона повернулась і виглянула крізь поручні. Стоячи на висоті трьох метрів над вулицею, вона побачила на деякій відстані від сходів Мікаеля. Зачекавши частку секунди, вона знову кинулася бігти.

Рвонувши до сходів, Мікаель на бігу помітив, як навпроти під’їзду, де була квартира Лісбет Саландер, рушив з місця «Додж»-фургон — до того він стояв поряд з машиною, яку вона намагалася відчинити. Від’їхавши від хідника, фургон обігнав Мікаеля і попрямував у бік Цинкенсдамма. Коли «Додж» проїздив мимо, перед Мікаелем промайнуло обличчя водія. Номера машини Мікаель у темряві не розгледів.

Нерішуче покосившись на фургон, Мікаель, проте, не зупинився, переслідуючи чоловіка, який нападав на Лісбет, і наздогнав його нагорі сходів. Незнайомець стояв до Мікаеля спиною, роззираючись на всі боки.

Щойно Мікаель з ним порівнявся, він обернувся і завдав йому удару зліва по обличчю. Мікаель був до цього не готовий і полетів зі сходів сторч головою.

Лісбет почула приглушений Мікаелів крик і сповільнила крок. Що там ще відбувається? Обернувшись через плече, вона побачила метрів за сорок від себе Маґґе Лундіна і відзначила: Він бігає швидше, мені від нього не втекти.

Кинувши роздумувати, вона звернула ліворуч і щодуху помчала вгору сходами до розташованого терасою дворика між будинками. Вона опинилася посеред двору, на якому не було ніяких закутків, де можна було б сховатися, і добігла до наступного рогу, показавши такий час, якому позаздрила б сама Кароліна Клюфт.[49] Звернувши праворуч, вона зрозуміла, що її занесло в глухий кут, і знову повернула на сто вісімдесят градусів. Ледве добігши до наступного будинку, вона побачила нагорі сходів, що виходили у двір, Маґґе Лундіна. Вона помчала далі, пробігла, не оглядаючись, кілька метрів і припала до землі, сховавшись за живоплотом з рододендронів, що простягнувся уздовж фронтону.

Вона чула важкі кроки Маґґе Лундіна, але не могла його бачити. Притиснувшись до стіни, Лісбет завмерла за кущем.

Лундін пробіг повз її схованку і зупинився за якихось п’ять метрів од неї. Почекавши секунд десять, він підтюпцем оббіг увесь двір. За кілька хвилин він повернувся і зупинився на тому ж самому місці. Цього разу він простояв на ньому тридцять секунд. Лісбет уся напружилась, готова миттєво тікати, якщо він її помітить. Нарешті він рушив з місця і пройшов повз неї за якісь два метри. Вона слухала, як його кроки поступово затихали в іншому кінці двору.

Коли Мікаель, похитуючись від запаморочення, заледве звівся на ноги, в нього боліла потилиця і нила щелепа. В роті відчувався присмак крові, яка сочилася з розбитої губи. Він спробував ступити кілька кроків, але відразу ж спіткнувся.

Через силу піднявшись аж нагору сходів, він огледівся. Метрів за сто по вулиці тюпцем віддалявся напасник. Ось чоловік з кінським хвостом зупинився, вдивляючись у проходи між будинками, потім знову побіг далі. Мікаель підійшов до краю тераси і звідти провів його поглядом. Незнайомець перебіг через Лундаґатан на той бік і сів у «Додж», який раніше стояв перед будинком, де жила Лісбет. Машина відразу ж зникла за рогом, прямуючи в бік Цинкенсдамма.

Мікаель поволі рушив верхньою частиною Лундаґатан, видивляючись Лісбет Саландер. Її ніде не було видно. Навколо взагалі не було ні душі, і Мікаель здивувався, якою безлюдною, виявляється, може бути стокгольмська вулиця о третій годині недільної ночі в березні. Трохи згодом він спустився вниз, до під’їзду Лісбет. Порівнявшись із машиною, біля якої стався напад, він наступив на якусь річ. То були її ключі. Нахилившись до них, він побачив під машиною її сумку.

Не знаючи, що робити далі, Мікаель надовго зупинився, вичікуючи. Нарешті він підійшов до вхідних дверей і спробував ключі. Жоден не підійшов.

Лісбет Саландер, не рухаючись і лише зрідка поглядаючи на годинник, перечекала за кущами п’ятнадцять хвилин. О третій годині з чимось вона почула, як відчинилися і знов зачинилися вхідні двері і хтось пройшов до стоянки велосипедів.

Коли кроки стихли, вона поволі підвелася на коліна і висунула голову з-за кущів. Вона уважно огледіла кожен куточок двору, але ніде не побачила Маґґе Лундіна. Ступаючи якомога тихіше, вона пішла до вулиці, щохвилини готова повернути назад і кинутися навтіки. Дійшовши до рогу будинку, вона зупинилася, щоб обдивитися вулицю. Там вона угледіла Мікаеля Блумквіста, що стояв перед її під’їздом з її власною сумкою в руках. Побачивши, що Мікаель обводить поглядом вулицю, вона завмерла не рухаючись, сховавшись за ліхтарем. Мікаель її не помітив.

Він простояв перед її під’їздом хвилин тридцять. Вона уважно спостерігала за ним, намагаючись не ворухнутися, аж поки він, утративши надію, пішов у бік Цинкенсдамма. Коли він зник з її очей, вона почекала ще трохи і тільки потім стала міркувати, як стався такий збіг.

Мікаель Блумквіст.

Вона ніяк не могла зрозуміти, яким чином він раптом опинився тут. Сам напад здавався нітрохи не яснішим.

Бісів Карл Маґнус Лундін!

Маґґе Лундін зустрічався з білявим гігантом, якого вона бачила одного разу в товаристві адвоката Нільса Б’юрмана.

Бісів гівнюк Нільс Б’юрман!

Цей покидьок найняв якогось клятого альфа-самця, аби той розправився з нею. А вона ж йому зрозуміло пояснила, що з ним буде у разі чогось подібного.

Лісбет Саландер раптом