Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

відвезти їх на естонський пором і терпляче дочекатися, поки вони опиняться на борту. Тобто відправити їх у відпустку, бо якийсь негідник журналіст почав пхати свого носа в їхні дільця, і тоді було вирішено, що вони на якийсь час повинні зникнути, поки вгамується буря.

Він знову зітхнув.

Найбільше білявому гігантові не подобалась принагідна справа, пов’язана з Лісбет Саландер. Зі свого боку він був у ній абсолютно не защікавлений — йому вона не дасть ніякого зиску.

Йому не подобався адвокат Нільс Б’юрман, і він не міг зрозуміти, чому було вирішено виконати його доручення. Але жалкувати пізно, м’яч уже покотився. Розпорядження віддане, і доручення прийняте до виконання підрядчиком, у ролі якого виступає «Свавельшьо МК».

Але йому все це абсолютно не подобалось. Його мучили погані передчуття.

Він підвів погляд, подивився вдалину на поле, що розкинулося перед ним, і викинув сигарету в канаву. Раптом він краєм ока помітив якийсь рух, і в нього по шкірі пробіг холодок. Він напружив зір. Тут не було ліхтарів, але в слабкому світлі місяця він метрів за тридцять від себе виразно побачив контури якоїсь чорної істоти, яка повзла в його бік. Істота рухалася поволі, з короткими зупинками.

У білявого гіганта ураз виступив на лобі холодний піт.

Він ненавидів істоту, що плазувала полем.

Більше хвилини він простояв і як паралізований зачаровано спостерігав за повільним, але цілеспрямованим просуванням невідомої істоти. Коли вона наблизилася так, що вже став помітний блиск її очей у темряві, білявий повернувся і кинувся до машини. Він ривком відчинив дверці і тремтячими руками намацав ключі. Паніка не покидала його, поки нарешті йому вдалося завести мотор і увімкнути фари. Істота вже вибралася на дорогу, і в світлі фар білявий гігант зміг її розгледіти. Вона була схожа на величезного ската, що поповзом пересувався по землі, і в нього було жало, як у скорпіона.

Одне було ясно: це чудовисько, що виповзло з-під землі, з’явилося сюди з іншого світу.

Він увімкнув передачу і ривком рушив з місця. Проїжджаючи повз, він побачив, як пекельне створіння стрибнуло, але не дістало машину. Лише коли він проїхав кілька кілометрів, його перестало проймати рясним потом.

Лісбет провела всю ніч, вивчаючи матеріали щодо трафіку секс-послуг, зібрані Даґом Свенссоном і «Міленіумом». Поступово з тих фрагментів, які вона знайшла в електронній пошті, у неї склалася досить повна картина.

Еріка Берґер запитувала Мікаеля Блумквіста, як проходять зустрічі, він коротко відповідав, що виникли труднощі з пошуками людини з «Чека». Вона розшифрувала це в тому сенсі, що один з майбутніх героїв репортажу працює в Службі безпеки. Малін Ерікссон переправила Даґові Свенссону короткий звіт про проведене нею додаткове дослідження, одночасно направивши копії Мікаелю Блумквісту та Еріці Берґер. У посланнях у відповідь Свенссон і Блумквіст висловили свої коментарі й запропонували від себе деякі доповнення. Мікаель і Даґ обмінювались електронними посланнями по кілька разів на день. Даґ Свенссон надіслав звіт про свою зустріч з якимсь журналістом на ім’я Пер-Оке Сандстрьом.

З електронної пошти Даґа Свенссона вона також дізналася, що той листувався з людиною на прізвище Гюльбрансен через поштову скриньку на Yahoo. Лише через якийсь час вона зрозуміла, що Гюльбрансен, очевидно, служить у поліції і цей обмін інформацією відбувається неофіційно, так би мовити off the record,[48] для чого замість службової поліцейської адреси Гюльбрансен використовує особисту поштову скриньку.

Папка під назвою «Зала» виявилася до прикрого худою і мала тільки три документи. Найбільший з них, обсягом 128 кілобайт, називався «Ірина П.» і містив фрагментарну біографію повії. Із записів випливало, що вона померла. Лісбет уважно прочитала короткі висновки, зроблені Даґом Свенссоном після вивчення протоколу розтину.

Наскільки могла зрозуміти Лісбет, Ірина П. стала жертвою побиття такого жорстокого, що серед отриманих нею травм аж три були смертельними.

У тексті Лісбет помітила одне формулювання, яке дослівно збігалося з цитатою з праці Міа Берґман. Там йшлося про жінку на ім'я Тамара, і Лісбет вирішила, що Ірина П. і Тамара — це одна і та ж особа, через що прочитала уривок з інтерв’ю з особливою увагою.

Другий документ мав назву «Сандстрьом» і був значно коротший. Як і в стислому звіті, який Даґ Свенссон надіслав Мікаелю Блумквісту, в ньому йшлося про те, що якийсь журналіст на ім’я Пер-Оке Сандстрьом був одним з двох клієнтів, які користувалися послугами дівчини з Прибалтики, але, крім того, виконував доручення секс-мафії, отримуючи за це винагороду у вигляді наркотиків або сексуальних послуг. Лісбет особливо вразило, що Сандстрьом, виступаючи як незалежний журналіст, написав кілька статей для однієї з газет, у яких з обуренням відзивався про торгівлю секс-послугами і з викривальним пафосом повідомляв про те, що один шведський підприємець, чиє ім’я він не називає, будучи в Таллінні, відвідував бордель.

Ім’я Зали ні в тому, ні в тому документі не згадувалось, але, позаяк обидва були в папці під назвою «Зала», Лісбет зробила висновок, що тут має бути якийсь зв’язок з ним. Третій, і останній, документ цієї папки називався безпосередньо «Зала». Він був дуже короткий, і його зміст був розписаний за пунктами.

Згідно з відомостями Даґа Свенссона, починаючи з 1990 року ім’я Зали дев’ять разів згадувалось у зв’язку з наркотиками, зброєю або проституцією. Судячи з усього, ніхто не знав напевне, хто такий цей Зала, і різні джерела зазначали, що він югослав, поляк або, можливо, чех. Усі дані були отримані з других рук; ніхто з тих, з ким доводилося розмовляти Даґові Свенссону, особисто нібито ніколи не зустрічався із Залою.

Даґ Свенссон мав докладну розмову про Залу із джерелом Г. (Гюльбрансен?), в основному про те, чи міг Зала бути вбивцею Ірини П. У записі нічого не говорилося про те, якої думки дотримується щодо цього Г., зате там згадувалося, що питання про Залу стояло на порядку денному «спеціальної групи з розслідування діяльності організованої злочинності». Це ім’я стільки разів виникало з різних приводів, що поліція зацікавилась ним і намагалася з’ясувати, існує взагалі цей Зала чи ні.

Наскільки вдалося дізнатися Даґові, ім’я Зали вперше вигулькнуло у зв’язку із скоєним у 1996 році пограбуванням транспорту, що перезозив коштовності до Еркельюнґе. Грабіжники заволоділи сумою в три і три десятих мільйона крон, але так жорстоко між собою пересварилися, що вже наступної доби поліції вдалося виявити і захопити учасників зграї. За добу було заарештовано ще одну людину — злочинця-рецидивіста Сонні Ніємінена, члена клубу «Свавельшьо МК», який, згідно з показаннями свідків, спорядив злочинців зброєю