Кінець світу: Естелла - Nilett

— Триматимеш мене подалі від себе аби не зруйнувала нічого? Думаєш я на таке мовчки кивну та заплющу очі?

— Ти можеш приховувати присутність живих організмів навколо себе у чи не малому радіусі. Твоя роль, мабуть, найважливіша для другої команди. 

— Не бачу у цьому сенсу. Якщо той кого ми боялися вже за нас, мій щит не такий і корисний.

— Шон це пів біди. Не забувай про ту Анджелу. Її треба остерігатися.

— Не забула. Але чомусь маю сумнів до того, що вона не відчує.

— Будемо сподіватися на твою силу та її слабкість.

— Добре. Тут проїхали. Повернімося до розподілу делегацій. Враховуючи те, що зі мною будуть двоє найсильніших, це означає, що поруч із тобою буде лише Кетніс. Де гарантія, що вона не вдарить у спину? Елі зможе тебе захистити від неї або ж відбити від цілого натовпу? 

— Маєш сумнів що до моїх намірів? – Раптом замовила слово ще одна особа котра до цього сиділа мовчки. Та сама Кеті. Її вперше за весь час запросили до спільних обговорень та дозволили чути все від початку та до кінця. І це не на жарт здивувало аномальну.

— Я маю сумнів що до твоїх почуттів. – огризнулася молодша. 

— Якщо ти про Аарона, то я вже давно відпустила його і готова закопати сокиру війни яку навіть ніколи й не діставала. Не мені ворогувати, і тим паче не мститися тому хто дав шанс на життя моїм братам та забезпечує всім необхідним по при мої помилки минулих днів.  

— А як же. 

— Ви зараз серйозно вирішили влаштувати сцену ревнощів? – Крістофер невдоволено грюкнув чашкою по поверхні дерев’яного столу. На нього звернули увагу всі присутні. – Ще побийтеся. 

— Маєш щось проти цього? – зиркнула сестра. 

— Уявляєш? Так. Маю. Купу претензій. – Вперше тепер із сімейства Боу огризатися почав саме старший. Елі непомітно для багатьох посміхнувся через це.  

— Кріс має рацію. Зараз не на часі. Перший район вже очікує нас або відповідь. Потрібно вирішувати та дати зворотний зв'язок. 

— Міллер хоче твою голову, бо тоді всі їй підкоряться. Все. Нема про що й думати. Саме тому ти нікуди не підеш. План треба міняти. Делегацію може очолити хтось інший з провідників.  

— Вайлі… 

— Я. СКАЗАЛА. НІ. КРАПКА. – Молодша була категоричною. 

— Тоді запропонуй щось краще. Але знай, піти та вбити Міллер також не вийде. Там є вона. 

— Так боїтеся одної аномалки? Нас й то більше. 

— Вона сильна. – втрутився Шон, котрий сидів увесь час на дивані крутивши в руках кубик-рубік. – Хоч і не знаю точно її здібностей. Але впевнений, вона на один-два опустить на коліна навіть Аарона. А він, нагадаю, на разі самий сильний серед нас. Навіть бар’єр який ти умієш створювати не є гарантією успіху. Готова ним ризикнути? 

— Чому ви подумали що я взагалі згадаю за вбивство? 

— Бо очі про це кажуть. Ти бажаєш її смерті відколи дізналася її особистість та наміри. І чхати ти хотіла на те, що саме вона тебе колись народила.  

— Якщо ви закінчили, то я б хотів все ж закінчити свою думку що до будови плану. 

— … 

— Продовжуй. – Відповів за всіх Вайт, непомітно стискаючи руку Вайлет ще сильніше.  

— Тож. Поки одна частина команди піде на публічний показ та буде брати участь у перемовинах, то інша пройде до першого через катакомби непоміченою. Це перша фаза. Друга частина плану полягає у тому, аби витягти одного важливого для нас вченого. Даніеля Фауста.

— Знаю такого. Він довго вештався серед об’єктів по типу мене. Ну, поки це тупоголове псевдо братство не вимерло та не порозбігалося. Після втечі Аарона вже ніхто його не бачив. Хтось один раз казав, ніби його з’їла Анджела. Але це може просто бути байкою. Я не перевіряв. Та й мене почали сильно накачувати препаратом.  

— Знову ця Анджела… Одне її ім’я мене змушує біситися. 

— На жаль. Але нічого не поробиш. Вона ключова фігура про яку ми знаємо фактично нічого, але саме через це і боїмося. Бо не знаємо як боротися.  

— Тож. Друга фаза це пошук цього вченого. По моїм джерелам, він живий, але переведений у секретну амбулаторію на найнижчий підземний поверх. Тепер керує проєктом Фортуна за наказом Міллер. 

— Фортуна? І що ж це таке? 

— Сумніваюся що пов’язане це все з клоунами та веселощами. – Піджартував старший Брайт. Але вийшло не дуже.

— Уявлення не маю. Але явно не зірочки на небі рахує. – Підтримав стиль Еліаса і Кріс. Та хоч смішно не було нікому, рудий підтримку оцінив.

— А третя фаза? 

— Його треба вивезти звідти. 

— Добровільно? 

— Якщо треба, то ще й примусово. Але це не кінець. Третя фаза це не лише його вивід з першого. А ще й перевізка до іншого «ковчега». 

— Навіщо? 

— Треба знайти корінь, а не тільки ліки. Зрозуміємо як все працює, то зможемо це зупинити та викорінити. 

— Раптом забажав стати месією для людства? 

— Ним все одно буду не я, а всі ми. 

— Це все добре й красиво. Але я не почула головного. Що буде з тобою та тими двома яких потягнеш за собою? Ти ж уявляєш, що Міллер зробить коли до неї дійде кого та чому ми могли викрасти з під її носа? Раз вона так ховає його, він справді геній свого діла.  

— Для цього нам і потрібна Кетніс. 

— Проти Анджели Кетніс вам не допоможе. Ти реально настільки тупий? 

— Він і не планує звідти виходити живим. Точніше, вони. – знову вставив своє слово Шон. – Наївна самопожертва в ім’я справедливості. Але дзуськи вам. Мого брата ви туди не затягнете. Трупом ляжу, але Елі у перший і ноги не покладе поки я відчуваю бодай найменший натяк на його кончину. Хочеш кимось жертвувати? Супер. Іди сам або забирай безхатько яке прихистив.  

— Шон, ніхто не збирався… – хотів висловитися Еліас, але Кріс його перебив. 

— Я розумію твої переживання. Але й у мене є сестричка яка проти моєї смерті. Тому у мене є те, що зупинить навіть Анджелу. – Він дістав із полиці дивну скриньку темного кольору. Відкриваючи її, він вийняв звідти рідину дивного бузкового відтінку. – Секретна зброя, та те, що нам дасть велику перевагу.