Володарка останньої фортеці - Анна Ліє Кейн

- Звичайно, світлий лорде, я вирушу з вами. Для мене це буде в радість.

Болдр задоволено відкинувся на спинку стільця і ​​фривольно погладив принцесу, що сиділа поруч, по шиї й спині. Та на це відреагувала спокійно і немов би звично. А Асгейру раптово дістався переможний погляд жовтих очей.

Подальша світська бесіда не склалася. Маршал відповідав братові холодно й односкладно, я поринула в роздуми щодо майбутнього полювання. 

Незабаром новоприбулі вирушили відпочивати. Маршал і Фолкор, якого чомусь не було під час обіду, покинули палац, поїхавши в бік казарм. Жінки Хаген висловили бажання відвідати крамницю кравця. Назаріо, викликавши Фредо, зайнявся, як і обіцяв, підготовкою до майбутньої розваги принца. Я ж пішла до робочого кабінету.

Замкнувши двері на ключ, зі зв'язкою яких я останнім часом не розлучалася, приховуючи під спідницями своїх суконь, я пройшла до столу. На його куті лежав непримітний шматок пергаменту, знайдений нещодавно на місці де ранили Білого Кату. Я торкнулася його кінчиками пальців, задумливо вивчаючи поглядом. Переді мною безперечно знаходився уривок карти таємних ходів Вомон-ле-Тіссен. Така зберігалася і в моєму кабінеті, і в Назаріо. І обидві вони були цілими.

Вже тиждень ні я, ні Бруно не могли зрозуміти, у кого міг зберігатися третій зразок карти, і як його частина опинилася на вулицях замку?