Пробуджена Енея - Галина Сергіївна Лозко

виглядом інтеграції “братніх” слов’янських народів кривичі (білоруси) опинились перед лицем загрози тотальної денаціоналізації, русифікації і розчинення у східному мондіал-євразійстві” – вважають лідери ГЕГА Руху [www.gegaruch.org ].

Назву Білорусь розглядають як штучну і нав’язану народові із зовні: її укоріненість не може бути доведена ні традицією, ні наукою. Дійсно, як було зазначено і на 7-й науковій конференції в Мінську (1–3 березня 2004), ця назва існує лише близько двох століть.

Кривичі (білоруси) – балтський народ, етнічно, антропологічно і культурно споріднений з литовцями, латишами і латгалами. ГЕГА Рух піднімає ідею “Балтської Реконкісти на життєвому просторі від Москви до Варшави і від Києва до Риги – що є колишньою балтською плем’яною територією, а також корінну територію Великого Князівства Литовського” [www.gegaruch.org ]. Програма, як бачимо, розрахована не на одне століття. В історії вже були подібні явища, наприклад, іспанська Реконкіста (відвоювання іспанцями і португальцями своїх земель, загарбаних арабами і берберами на Піренейському півострові), тривала з 718 року до кінця XV ст.

Починати цю нелегку справу друвінги взялися насамперед з повернення імені етносу, що має послужити добрим стимулом до самоідентифікації народу: “...як свідчить історія, наша справжня плем’яна назва є Кривичі... Наше минуле – це блукання по перехрестях і муках, а тепер ми знову біля джерел живлющої води, з народом своїм кривицьким!” – як писав національний пророк початку ХХ ст. Вацлав Ластовський (Вацлаў Ластоўскі).

Назва кривичів – балтська і походить від імені міфічного засновника кривицької релігійної традиції первосвященика Крива, культ якого був характерним для більшості балтських народів: литовський первосвященик Криве-Кривейте (лит. krivis – “жрець”, krivule – “скривлений кий (палиця) волхва, символ з’єднаної певною релігійною традицією територіальної співдружності”. Балтськими є також назви інших племен, з яких сформувався кривський етнос: ятвяги (суднава), радимичі, дреговичі. Їхні назви пояснюють так: radimas – “перебування”, radimviete – “місцеперебування” і dregnas – “сирість, волога”, dregne – “болото, сирість, вологість”; (пор. українське “драговина”). Кривська земля належала до так званої “гіперборейської зони”, через що кривичі осмислюють своїх предків як своєрідне плем’я священиків (волхвів). До споконвічно кривських земель вони відносять землі, “відірвані від колись єдиного організму балтського етнічного простору і приєднані внаслідок чужорідних інтриг до інорідних держав”: Білосточчину, північну Чернігівщину, Брянщину, Смоленщину, західну і центральну Калужчину, південно-західну Тверщину, південну і центральну Псковщину.

“Що може бути гірше для достойної людини, – запитують лідери ГЕГА Руху, – ніж втрата свого імені і віри предків? Відроджуючи велич легендарного минулого нині – ми створюємо майбутнє. І називаємо це археофутуризмом” [www.gegaruch.org ].

Ставлення ГЕГА руху до християнства цілком виправдане: “ми розглядаємо християнство – так само, як і всі подібні універсалістські, глобалістські, егалітарні доктрини та ідеї – як духовну хворобу і руйнівну епідемію, від якої повинна бути очищена вся Європа. GEGA Ruch виступає за тотальну дехристиянізацію, нарівні з протистоянням усім соціал-політичним проявам, що мають спільне з християнством походження”.

Свої ідеали, закони і ритуали предківської релігії кривичі називають словом Друва, відомим у пруській і судовенській (ятвязькій) мовам: druvis і druve, яким надається перевага перед “чужорідними кличками на зразок “паганізм” чи “язичництво”. Етимологія слова друвіс пояснюється через індоєвропейське dhreu-dhru “сильний, твердий” як описова характеристика дерева (dheruo). Пор.: брет. deruenn – “дуб”, гальск. druides – “жрець, друїд”, ст. –слов. дръва, ст. –інд. dhruva – “сильний”, ст. –перс. duruva – “здорові”. Чомусь друвінги не наголошують на слов’янській назві племені древлян, деревлян, яка також логічно вписується в названий етимологічний і геополітичний ряд (етнографічний регіон Полісся). При цьому дерево слід розуміти як образ світу, космосу – Всесвіту і світобудови, в які не просто сліпо вірили, але знали про цю природну космічну структуру, як стверджують друвінги.

Таким чином, ці поняття вкладаються в такий семантичний ланцюг: “назва об’єкта поклоніння – поклоніння як релігійна віра – явище релігійної віри (як поклоніння)”. Назву друвінги пояснюють так: “це визначення тих, хто має досить мужності, щоб протистояти сьогодні наслідкам юдо-християнського мракобісся і чужорідного світоглядного панування”. Консервативна революція, відродження правдивих автохтонних цінностей і знищення пануючих нині псевдоцінностей є альтернативою глобальному модерному світові і “його мондіалістській системі, породженій атлантистами-капіталістами і євразійцями-необільшовиками”.

Лідери GEGA Rugh заявляють: “Ми не належимо ні до Заходу, ні до Сходу – ми є Європою і Північчю. Із цього слідує наша природна геополітична орієнтація на Циркумбалтійський регіон і наша участь в боротьбі за Europaische Reich разом з нашими братами-балтами, а також германськими, кельтськими, слов’янськими та іншими автохтонними народами Європи”.

Однак, на ділі виявляються певні русофобські настрої: росіяни віднесені до “расейскіх манголаў”. Рубрика “Новини” на сайті ГЕГА Руху подає Литву, Латвію і Білорусь як конфедераційний блок, а новини з Росії, України, Польщі подаються як близькі сусіди “замежжа” (з-за кордону). ГЕГА Рух, окрім того, має територіальні претензії: він збирається “вяртаць да крўскага абшару” Білосточчину, Чернігівщину, Смоленщину, західну та центральну Калужчину та інші землі сусідніх слов’янських держав. Як зазначив наш білоруський дописувач Славер Велет: “Такім чынам, Gega Ruch паўстае перад намі ў асобе чарговага віртуальнага агрэсара ў дачыненні да беларускіх земляў”.

Як показало наше знайомство з білоруськими рідновірами, організаційно їхній рух ще надто слабкий. Ще не створено і належної ідеології, що б свідчило про правильну структуризацію, яка починається згори: спочатку розробляється ідеологія, а потім з’являються її адепти, які втілюють ідею в практику повсякденного життя. Але поява таких рухів, що претендують на ідеологічне лідерство, свідчить швидше про недостатність роботи наукових установ, покликаних неупереджено досліджувати минуле і виробляти ідеологію майбутнього.

Перспективним етнорелігійним об’єднанням Білорусі може стати Культурологічний молодіжний клуб “Ойра” в м. Бресті. На початках свого створення особливої уваги клуб надавав так званому “рицарському рухові”. Вони виготовляли рицарські обладунки (кольчуги, мечі та ін.), влаштовували змагання та театралізовані видовища. Згодом зацікавились дослідженням і реконструкцією слов’янських древностей IX–X ст. Але скоро молодь зрозуміла, що без відродження язичницького світогляду і обрядовості відродити слов’янство неможливо.

Так учасники клубу “Ойра” стали долучатися до язичницької релігії предків, відзначати свята Кола Сварожого. Нещодавно відбулося перше язичницьке весілля. Молоді люди беруть собі рідні імена. Лідерами рідновірської громади є Віктор Місіюк (українець за походженням), Медведко, Олена, Турояр та інші. Вони займаються вивченням та відновленням рідних обрядів, збирають народні пісні, не відкидаючи напрацювання наукової школи етнографів та фольклористів, але надаючи своїм обрядам все більше сакралізованих форм.

У 2002 р. створено Об’єднання Білоруських Рідновірів (Аб’яднанне Беларускіх Раднавераў – АБР). В питанні білоруського етногенезу вони знайшли історичний компроміс, який найбільше відповідає дійсності. Згідно з поглядами АБР, білоруський (або литвинський) народ увібрав у себе рівні слов’янські та балтійські етнічні компоненти. А в Рідній Вірі білорусів поєдналися традиції як