Забуте вбивство - Агата Крісті

— І добре, що я виявився на місці, — сказав той потім. — Без медичної допомоги та жінка померла б.

Тоді інспектор Праймер узяв карафу з бренді, і вони з лікарем стали щось обговорювали, дивлячись на неї, й інспектор Праймер запитав у Ґвенді: коли вона та Джайлз востаннє пили бренді з цієї карафи.

Ґвенда сказала, що відтоді минуло вже кілька днів. Вони їздили на північ, а кілька останніх разів, коли їм хотілося випити, вони прикладалися до джину.

— Але я мало не випила трохи бренді вчора, — сказала Ґвенда. — Проте воно нагадує мені про хитавицю на кораблі, тому Джайлз відкрив для мене нову пляшку віскі.

— Вам дуже пощастило, місіс Рід. Якби ви випили вчора бренді, то сумніваюся, що сьогодні були б живі.

— Джайлз мало не пригубив трохи — але зрештою він випив віскі зі мною.

Ґвенда затремтіла від страху.

Навіть тепер, сама-одна в домі, коли поліція вже пішла а Джайлз подався з ними, після поквапного обіду, який вона нашкребла з консервних бляшанок (адже місіс Кокер забрали до лікарні), Ґвенда ніяк не могла повірити в ту круговерть подій, що відбулися сьогодні вранці.

Одна річ уявлялася їй очевидною: учорашня присутність у домі Джекі Ефліка та Волтера Фейна. Кожен із них міг долити отрути в бренді, а який сенс могли мати ті телефонні дзвінки, як не дати нагоду котромусь із них отруїти карафу з бренді? Ґвенда й Джайлз надто близько підібралися до правди. А може, у дім увійшла якась третя особа, увійшла знадвору через відчинені засклені двері до вітальні, тоді як вони з Джайлзом сиділи в будинку доктора Кеннеді, чекаючи, коли Лілі Кімбл прийде на домовлену зустріч? Та сама третя особа, яка дзвонила по телефону, щоб перекинути підозру на інших двох?

Але думка про існування третьої особи не має сенсу, сказала собі Ґвенда, бо третя особа, безперечно, зателефонувала б комусь одному з тих двох людей. Третій особі був би потрібен один підозрюваний, а не два. А крім того, хто міг бути цією третьою особою? Ерскін, поза всяким сумнівом, перебував у Нортумберленді. Ні, або Волтер Фейн зателефонував Ефлікові й прикинувся, ніби телефонували також йому. Або Ефлік зателефонував Фейнові й так само прикинувся, що теж одержав телефонний дзвінок. Це зробив один із тих двох, і поліція, котра розумніша й має більше ресурсів, аніж вони з Джайлзом, з'ясує, хто це був.

Знову Ґвенда затремтіла від страху. Не так легко звикнути до думки — до знання про те, що хтось намагається тебе вбити. «Ви наражаєте себе на небезпеку», — дуже давно сказала їм міс Марпл. Але ні вона, ні Джайлз ніколи серйозно не думали про небезпеку. Навіть після вбивства Лілі Кімбл їй і на думку не спало, що хтось намагатиметься вбити її та Джайлза. Саме тому, що вони з Джайлзом надто близько підійшли до правди про те, що сталося вісімнадцять років тому. Міркуючи, що тоді могло статися — і хто був винен у тому, що сталося.

Волтер Фейн і Джекі Ефлік…

Котрий із них?

Ґвенда заплющила очі, знову роздивляючись їх у світлі свого нового знання.

Спокійний Волтер Фейн, що сидить у своєму офісі — блідий павук у центрі своєї павутини. Такий тихий, такий нешкідливий на перший погляд. Будинок з опушеними шторами. Мрець у домі. Той, хто помер вісімнадцять років тому, але досі перебуває тут. Яким зловісним здавався їй тепер Волтер Фейн. Волтер Фейн, який одного разу мало не вбив свого брата. Волтер Фейн, до якого Гелена двічі виявила таку зневагу, відмовившись вийти за нього заміж спочатку тут, удома, а згодом — в Індії. Двічі пережити таку ганьбу. Волтер Фейн, такий сумирний, такий неемоційний, спроможний виразити себе, можливо, тільки в нападах шаленої вбивчої люті — мабуть, так само колись повелася спокійна й тиха жінка, Ліззі Борден…

Ґвенда розплющила очі. То переконала вона себе чи не переконала в тому, що саме Волтер Фейн — той чоловік, якого вони шукають?

Але чом би їй трохи не поміркувати й про Ефліка. Уже з розплющеними очима.

Його крикливий картатий костюм, його владні манери — усе в ньому протилежне Волтерові Фейну, в Ефлікові немає нічого ані пригніченого, ані тихого. Та, можливо, він напускає на себе цей вид через свій комплекс неповноцінності. Іноді він впливає саме так на поведінку людини, кажуть експерти. Якщо ти не впевнений у собі, ти мусиш вихвалятися, самоутверджуватися й намагатися всіх затьмарити. Гелена відкинула його домагання, бо він був не з її суспільного класу. Ця рана в нього, певно, досі не загоїлася. Він був сповнений рішучості домогтися успіху у світі. Його переслідували. Усі були проти нього. Його вигнали зі служби за фальшивим звинуваченням «ворога». Уже це свідчить про те, що Ефлік не зовсім нормальний. І яким відчуттям сили наповниться такий чоловік, коли вб'є кого-небудь. Його доброзичливе, веселе обличчя — насправді жорстоке обличчя. Він чоловік дуже жорстокий — і його тендітна бліда дружина знає про це, а тому боїться його. Лілі Кімбл погрожувала йому — і Лілі Кімбл померла. Ґвенда й Джайлз утрутилися, а тому Ґвенда й Джайлз також мусять померти, і він поставить під підозру Волтера Фейна, яким колись вигнав його зі служби. Усе чудово збігається.

Ґвенда стрепенулася, відігнала від себе картини, створені її уявою, і повернулася до речей практичного порядку. Джайлз скоро повернеться й попросить чаю. Вона мусить прибрати зі столу рештки обіду й помити посуд.

Вона поставила все, що було на столі, на тацю й винесла на кухню. У кухні панувала бездоганна чистота. Місіс Кокер — це справжній скарб.

Біля зливальниці лежали хірургічні рукавички. Місіс Кокер завжди натягала їх, миючи посуд. Її небога, що працювала в лікарні, придбала їх для неї за зниженою ціною.

Ґвенда теж натягла їх і заходилась мити тарілки. Їй теж хотілося зберегти свої руки неушкодженими.

Вона помила тарілки й поставила їх у сушарку, помила та витерла інші речі й акуратно все поскладала.

Потім, усе ще під владою своїх думок, пішла нагору. Подумала, що треба випрати панчохи та джемпер або два. Тому не скинула рукавичок.

Ці думки снувалися на передньому краю її розуму. Але десь глибоко під ними наростала тривога.

Волтер Фейн або Джекі Ефлік сказала вона собі. Або той, або той із них. І вона побудувала дуже логічну низку звинувачень проти обох. Можливо, саме це й турбувало її.