Нездоланний - Лі Чайлд

Ченґ нічого на це не сказала. Ричер промовив:

– Я ні разу не бачив цього хлопця. Але мені зустрічалися сотні таких, як він, – посередні за всіма аспектами люди, які відрізняються лише поганою витримкою. Однак вся його імпульсивність є лише наслідком найкращих намірів. І незважаючи на те, наскільки нікчемним він був, він усе одно був Джеймсом Бондом на фоні решти населення Материного Спочинку. Та вони все одно його дістали.

– Ви цього не знаєте напевно.

– Але припустімо, що їм таки це вдалося. Припустімо, що там сталося щось дивне, ураховуючи ці двісті смертей. Це ж варте уваги, правда? Це саме та історія, яку «Лос-Анджелес Таймс» проковтне разом із ложкою. Ви можете тиражувати її тижнями. Ви можете отримати за неї Пулітцерівську премію. Чи навіть потрапити на телебачення. Ви можете отримати замовлення на зйомки фільму.

– Зв’яжіться зі мною, коли знатимете щось конкретне.

– Як думаєте, які в нас на це шанси?

– Один до ста.

– Не один до двохсот?

– Ваші версії не мають доказів.

– Ось вам іще одна версія. Ми виходимо звідси, залишаючи можливість один-до-ста, що в нас на руках вагома інформація, проте якщо ми підемо, вона перестане бути ексклюзивом для «Таймс», а це означає, що коли таки випаде цей один-зі-ста шанс й історія стане сенсацією, відбудеться божевільний скандал і всі видання почнуть боротьбу за виграшну позицію. Тож якщо ви кмітливий науковий редактор, навіть якщо шанси лише один до ста, ви повинні побачити ту маленьку вигоду від використання того, що нам відомо зараз, для отримання дечого більшого в майбутньому. Тож я думаю, що як тільки ми сядемо в ліфт, ви перевірите, чи є у вашій базі даних дзвінки від типа на прізвище Малоні. Просто для самозаспокоєння.

Вествуд нічого не відповів. Ричер сказав:

– То що від цього зміниться, якщо ми залишимося при цьому в приміщенні?

Відповіді не було довго. Тоді Вествуд повернувся обличчям до моніторів, зробив декілька кліків мишкою та надрукував декілька літер у двох графах. Логін та пароль, здогадався Ричер. Він сподівався, що то був пошук у базі даних. Ченґ нахилилася вперед. На моніторі висвітилася пошукова сторінка. Якесь запатентоване програмне забезпечення, безсумнівно, придатне для того, щоб бути під рукою для роботи, проте неприємне на вигляд. Вествуд клацав по багатьох опціях. Мабуть, відбирав власні записи. Щоб уникнути непідходящих результатів. Можливо, у Лос-Анджелесі була сотня Малоні, якими цікавилися ЗМІ. А може, цілих дві сотні. Спортсмени, бізнесмени, актори, музиканти, міські чиновники.

Вествуд сказав:

– Усі версії потрібно перевірити. Це головний аспект наукового методу.

Він надрукував слово Малоні. Тоді зробив ще один клік мишкою. Висвітилося три збіги.

У базі даних був запис про дзвінок від Малоні, датований трьома різними числами. Останній із них було зроблено менше ніж місяць тому, другий – за три тижні до того, а найдавніший – за два тижні до другого. З проміжком у п’ять тижнів, загалом чотири тижні тому. Номер вхідного дзвінка був одним і тим самим усі три рази. Він починався із коду 501, який ніхто з них не ідентифікував.

Вествуд не зробив жодних записів ані про тему, ані про зміст усіх трьох розмов. Проте він заніс ім’я, номер, дату та час розмови простісінько до папки під літерою «С».

– А це означає?.. – перепитав Ричер.

– Секретно, – відповів Вествуд.

– Що саме сюди належить?

– Це дуже велика група.

– Наведіть мені приклад.

– Пожежні сигналізації повинні бути в кожному будинку, бо на них розташовані камери та мікрофони, які бездротовим способом приєднані до урядових кабінетів. А також до отруйних газових камер, якщо уряду не сподобаються ваші слова або дії.

– Ківер не витрачав би на таке часу.

– А я б не проігнорував дещо більш серйозне.

– Можливо, йому не все детально пояснили.

– Думаю, інакше й бути не могло.

– Ви впевнені, що зовсім не пам’ятаєте того Малоні?

Замість відповіді Вествуд пройшовся по нефільтрованому списку своїх вхідних дзвінків. Монітори були досить великого розміру, і їх було два, проте місця на них все одно вистачило лише на частину календарного року.

Ричер запитав:

– Ми теж тут є?

Вествуд кивнув:

– Від сьогоднішнього ранку.

– До якої папки ви нас зарахували?

– Я ще не вирішив.

Ченґ витягла телефон та набрала номер Малоні. Код 501 та ще сім цифр. Вона увімкнула гучний зв’язок. Було чутно шипіння в мертвій тиші, поки мобільна мережа її з’єднувала. А тоді пішли гудки.

Знову і знову чулись гудки. Жодної відповіді, і жодного автовідповідача. Ченґ поклала слухавку, прочекавши цілу хвилину, і в офісі запанувала тиша.