За межами кохання - Тетяна Калинова
До Манчестера ми їхали майже 5 годин, втомились жахливо. Через страшну спеку , хотілось в першу чергу прийняти душ. Нас поселили в готель і дали 2 години на відпочинок. Через 3 години, перша гра. В першу чергу я зателефонував Кеті і повідомив , що ми вже на місці і все добре. В неї був гарний настрій , вони з Ені збирались на шопінг.
Першу гру ми виграли, до того ж дуже легко. Хлопці молодці, виклались на всі 100% . Як завжди основні очки команді принесли ми з Ітаном. Хороший він гравець, хоч і виявився , не дуже хорошим другом. Хоча , якби я не закохався в Кеті , я б точно по-іншому до цього ставився. Його проблема в тому , що коли я попросив припинити і вибачитись , він продовжив розпускати плітки. А ще завдяки йому про нас з Кет , не розмовляли хіба що німі. Навіть якщо це правда, він цього не міг знати, просто припустив. Чому я про це думаю? Та тому, що мені не вистачає його, ми з дитинства дружили. Особливо це відчувається в ось такі моменти, коли ми на емоціях, коли адреналін зашкалює.
Виявилось, що Ітан думав про те ж саме. Після гри він підійшов до мене, вибачився і сказав , що був дурнем. Обіцяв вибачитись перед Кеті. Сказав що насправді йому подобається моя дівчинка і він за нас радий. Також сказав, що йому мене не вистачає і він хоче повернути нашу дружбу. Я відповів, що якщо мала йому пробачить, тоді я за. Мені теж не вистачає нашої дружби. Тим більше, я бачив, що він говорив щиро.
Ввечері я знов зателефонував Кеті. Цього разу , вона явно була засмучена. На запитання , чи щось сталось, відповіла, що просто скучила. Та мені здається , що справа не лише в цьому... Один день вже минув, ще два маленька. Ще два дні і знов будемо разом. Наступного разу їдеш зі мною . Навіть якщо не захочеш.
Час минув швидко і через годину в нас остання гра, після якої буде нагородження і банкет. Після ми їдемо додому. Я вже дочекатись не можу. Мені терміново потрібно додому. Відчуваю що щось сталось. Сьогодні кілька разів телефонував Кеті, вона не брала слухавку, а пізніше вже монотонний голос сказав , що мій абонент поза зоною. Тато сказав , що вона гуляє з подругою. Та щось тут не те. Якби все було добре, вона б сама зателефонувала. Та й в тата був засмучений голос. Відразу подумав, що можливо батьки дізнались про наші стосунки , але тато б не промовчав. Він би спершу по телефону дав мені бамбулей , а потім вдома б добавив.
Після гри я знов зателефонував Кеті і вона знов поза зоною досяжності . Та що за чортівня?
Поки ми їхали додому , я мало не збожеволів. Дорога здавалась безкінечною. Та щойно мене висадили біля дому, я полетів в будинок і буркнувши батькові , який вийшов мені на зустріч "привіт" , побіг на другий поверх в її кімнату. В кімнаті було порожньо. Там не просто не було моєї дівчинки, там не було її речей. Ні ноутбука на столику, ні косметики , ні одягу. Та що сталось? Виходжу з її кімнати і йду до себе. Кидаю сумку на підлогу і бачу на ліжку листа. Беру його в руки , але вже розумію, що мені точно не сподобається те, що там написано.
Кевіну
Кевіне , вибач мені будь-ласка. Мені дуже складно. Я так не можу. В наших батьків буде дитина. Я не хочу , щоб мама хвилювалась. В неї й так через мене , була загроза викидня. Вибач мені ще раз . Я слабачка. Я не вмію боротись так , як це робиш ти. Дякую тобі за все. Будь щасливий. Завжди тебе кохатиму.
Кеті.
Що за фігня? Все що я зрозумів, вона була дуже засмучена і схвильована , коли це писала. Щойно хотів вийти і запитати в батька де Кет, як він сам зайшов в кімнату.
- Кетрін вирішила повернутись додому , в Україну. - вбиває мене тато словами, наче пострілом просто в голову. Як це? Сідаю на ліжко, бо здається зараз впаду.
- Як повернулась ? Чому? Що сталось тату? Як ти її відпустив?
- Я сам не знаю. Коли вони з Ені ходили на шопінг, в ТЦ Ені втратила свідомість, її забрали до лікарні і положили на збереження. А на наступний день , Кеті попросила купити їй квиток додому. Сказала що вона не зможе тут жити. Вона плакала і я погодився. Я думаю вони з Ені серйозно посварились. Та причину мені не сказали. - Дідько ! Хапаюсь за волосся. Я здогадуюсь про причину. Але ж чому ти мене не дочекалась маленька? Я б все вирішив. Різко підіймаюсь.