Третій фронт - Владислав Валерійович Івченко

— Ні, — сказала Тетяна Павлівна. — Це якісь детективи?

— Радше пригодницька література. Я прочитав кілька книжок під час мандрів до чудовиськ. Непогано, хоча мало крові. Так-от, треба зробити так, щоб читання цих книжок почалися у всіх школах і вишах. Пообіцяти хорошу нагороду. Наприклад, кілька тисяч гривень, які щодня вручатимуть найкращому читачеві. Щоб поборотися за гроші, треба записати своє зачитування кількох сторінок із будь-якої книжки епопеї. Їх уже п’ять.

— Ви можете пояснити, як це пов’язано з проблемою, про яку я казав? — спитав Пастор.

— Поки що не можу. Просто вірте мені — як вірили, коли я попросив організувати всеукраїнський фестиваль борщу або коли вимагав забезпечити якісь інші, не дуже зрозумілі речі. Я запевняю вас, що це потрібно і це допоможе. Робіть швидше.

— Мені не подобається, що ви нічого не пояснюєте, — поскаржився Пастор. — Ви мені не довіряєте?

— Вам — довіряю. Бо завдяки вам почав цю боротьбу.

— Тут тільки ваші люди, я і Тетяна Павлівна, поясніть, що відбувається. Я прошу про це, бо мені дуже не подобається, коли мене використовують утемну.

— Що ж, пояснити я можу. Проти вас діє чудовисько. Але не таке, яких вже ви бачили, не з тих, що громлять, атакують, знищують, створюють багато шуму й жертв. Проти вас діє геть інше чудовисько, діє не силою, а розумом, підступністю, хитрістю, інтригами, підкупом і шантажем.

— Бувають і такі чудовиська?

— Чудовиська — вкрай різноманітні. Це одне з найбільш небезпечних саме через свою схильність діяти непомітно, наближатися й завдавати разючих ударів так, що жертва здогадується про те, що сталося, лише в останню мить свого життя. Зазвичай кремлядські чудовиська примітивні, але це — яскравий виняток. Щоб його здолати, доведеться докласти максимальних зусиль.

— Як його звати?

— «Штірліц». На початку сімдесятих совєти започаткували програму створення інтелектуально потужних чудовиськ, яких доти не було. Розробили до десятка героїв і роздали письменникам, щоб ті далі розробляли й допомагали домогтися народної любові. Майже всі проекти завершилися невдало, крім того, який довірили письменникові Юліану Семенову. Той писав про Штірліца, або Всеволода Владімірова, видатного радянського розвідника, який виконував найрізноманітніші завдання партії та уряду. Книжки були досить популярні, виходили великими накладами, але для живлення потужного чудовиська необхідна увага мільйонів, а не десятків чи сотень тисяч, забезпечених книжками. КДБ розробило план різкого збільшення популярності «штірліца» за допомогою телебачення. Замовили цілий серіал, вклали великі гроші, залучили потужний акторський склад. Після виходу серіал став дуже популярний і забезпечив «штірліцу» надзвичайний рівень потужності. За деякий час після розвалу СРСР цікавість до чудовиська, а відповідно і його сила, стали зменшуватися. Російське ФСБ сформулювало замовлення на відновлення інтересу до персонажа. Вийшла кольорова версія фільму, було розроблено кілька комп’ютерних ігор, про Штірліца регулярно виникають різноманітні меми та коуби, про нього вигадують анекдоти, сам серіал досить часто транслюють по телеканалах. Чудовисько отримує достатньо енергії.

Знову запанувала тиша. Тепер я бачив, що й Бухгалтер з Мовчуном таки трохи здивувалися.

— Нам доведеться воювати зі Штірліцем? — спитав Пастор.

— Саме так.

— Але його люблять в Україні, дивляться серіал, і я теж дивився.

— Ось із цим треба покінчити. Заборонити показ «Сімнадцяти митей весни», заблокувати можливості перегляду онлайн. Україна не мусить підгодовувати вороже чудовисько. Ба більше, ми мусимо завдати удар по його репутації. І тут, Георгію, я покладаю надії на тебе.

— На мене? — здивувався журналіст.

— Так. Ти багато розповідав про інформаційну війну — ось тобі завдання на першу спецоперацію. Треба знищити репутацію Штірліца.

— Але як?

— Запустити компромат. Наприклад, що Штірліц був подвійним агентом, співпрацював із американцями. Якщо врахувати теперішній російський антиамериканізм, це буде влучний удар. Можна розповісти, що Штірліц, офіцер СС, брав участь у знищенні євреїв під Смоленськом. Хоча ні, зараз у Росії антисемітські настрої, це тільки збільшить популярність. Краще бити по тому, що Штірліц був геєм.

— Геєм? — здивовано спитав Георгій.

— Так, геєм. Закохався в молодого хлопця з есесівців, витягнув його з передової і поселив десь під Берліном. Особливо наполягати на пасивній ролі Штірліца в цих стосунках. Підробити особисті листи, фотографії, щоб мало більш-менш реалістичний вигляд. Гомосексуалізм буде потужним ударом. А в нас треба розповідати про те, як Штірліц знищував українців. За вигадкою Семенова, Штірліц — українець по матері, але насправді в нього і батько українець, розстріляний більшовиками. А ще Штірліц — солдат Червоної армії — брав участь у кривавому терорі проти українського селянства. Ґвалтував жінок, розстрілював чоловіків, піднімав на багнет немовлят. Кривавий і жахливий енкаведист. Іще й кривоногий. Треба тиснути на те, що артист Тихонов був красень, а Штірліц — кривоногий і капловухий. Розумієш? Нам треба залишити «штірліца» без енергії з України і зменшити її надходження з Росії. Вперед, Георгію, сподіваюся на твої вміння і таланти.

— А що ви казали про сищика? — спитав Пастор.

— Це наша спроба відповісти. Нам теж потрібен герой, який уміє не тільки й не стільки стріляти чи бити в пику, як уміло протидіяти інтригам, помічати підступи й завдавати ударів. Герой епопеї про найкращого сищика імперії, Іван Карпович Підіпригора, саме такий.

— А що за епопея? — спитав Пастор.

— Автор — Владислав Івченко, епопея виходить із 2011 року, вже вийшло чотири книжки. Популярність досить помірна, нам треба її кардинально підвищити.

— А для чого брати маловідомого автора? Давайте візьмемо Кокотюху, чи Шкляра, чи хто там зараз найпопулярніший? — спитав Пастор.

— У них немає потрібних персонажів. Мені потрібен саме Іван Карпович. Щоб він міг протистояти «штірліцу», його треба підсилити читацькою увагою. Тому ми запускаємо всеукраїнський конкурс на найкраще читання пригод Івана Карповича. Читати й читати. Стимулюємо його грошима. Щодня десять призів по тисячі гривень, п’ять по дві й один — п’ять тисяч. Цього вистачить, щоб сформувати зацікавленість, бо ще ніколи читання в Україні не приносило грошей. Переможцям читань у школах та вишах — якісь цінні подарунки. Айфони чи путівки. На цьому не зупинятися. Про Івана Карповича мусять говорити на телебаченні й в інтернеті. Всюди і якнайбільше!

— Ви збираєтеся викликати цього Івана Карповича? — спитав Пастор.

— Так точно.

— А чому б просто не спробувати арештувати чи знищити «штірліца»? Для чого плодити чудовиськ?

— Для того, що чудовиська може знищити або інше чудовисько, або герой. Можуть і люди, але це важко, будуть великі втрати й немає жодних гарантій. Героя в нас немає, тому будемо викликати Івана Карповича. Ще питання є?

Пастор кивнув, зітхнув, помовчав.

— Це все на голову не налазить. Але ми бачили результати ваших дій, пане Владюшо, і я вам вірю.