Хрещений батько - Маріо Пьюзо

Джоні посміхнувся їй і поплескав по щоці. Його рука спала вниз і цнотливо обсмикнула платтячко, прикриваючи шовковисту опуклість її колін.

– Ні, я не ображаюся, – відказав він. – Є своя приємність у побаченнях в старому стилі. – Він не став їй пояснювати, що відчував полегкість, бо не треба доводити свою непересічність у коханні, не треба наслідувати створених ним богоподібних кіногероїв. Не доведеться й вислуховувати твердження дівчини, яка хотіла б показати, нібито він і насправді був гідним цих кіноідолів, тобто намагалася б удавати щось більше за це пересічне і рутинне злягання.

Вони ще раз наповнили і спорожнили склянки, обмінялися кількома холодними поцілунками, і вона почала збиратися. Джоні ввічливо поцікавився:

– Чи можна тебе ще колись запросити на обід?

Вона до кінця грала в чесну відвертість.

– Я ж знаю, ти б не хотів марнувати час, щоб потім мати розчарування. Дякую за чудовий вечір. Колись я розповім своїм дітям, що вечеряла зі славнозвісним Джоні Фонтане сам на сам у його апартаментах.

Джоні посміхнувся їй.

– І що ти не піддалася йому, – сказав він, і вони обоє розсміялися.

– Вони ніколи не повірять, – відказала вона. І тоді Джоні, й собі хитруючи, запропонував:

– Хочеш, я дам тобі письмову довідку? – Вона заперечливо схитнула головою. А він вів далі:

– Якщо хтось матиме найменший сумнів, хай брякне мені по телефону, я відразу ж розвію його сумніви, я розповім, що ганявся за тобою по всій квартирі, але ти зберегла свою честь. Домовились?

Мабуть, насамкінець він повівся жорстоко, його вразив вираз її обличчя, здається, Джоні зачепив її за живе. Вона збагнула: він давав на здогад, що не дуже-то й домагався її. Отож Джоні позбавив її справжньої насолоди від перемоги, і тепер вона гадатиме, що її перемога цього вечора пояснюється браком справжньої привабливості чи шарму. І з її характером тепер, розповідаючи, як вона встояла перед самим Джоні Фонтане, їй завжди доведеться додавати з милою усмішкою: «Щоправда, він не дуже-то й домагався».

І тому, жаліючи її, Джоні додав:

– Якщо колись ти почуватимешся кепсько, дзвякни мені, добре? Не обов’язково ж мені зваблювати всіх знайомих дівчат.

– Добре, подзвоню, – сказала вона і вийшла за двері.

Він залишився коротати довгий вечір. Він міг би вдатися до, як каже Джек Вольц, «м’ясокомбінату» – до сонму охочих початковиць-артисточок, проте хотілося людяної компанії. Йому хотілося порозмовляти як людина з людиною. Він подумав про свою першу дружину, Вірджинію. Тепер, коли роботу над фільмом завершено, він міг би приділяти більше уваги дітям. Йому хотілося знову увійти в їхнє життя. Поза тим доля Вірджинії також не була йому байдужа. Їй не впоратися з отими голлівудськими пронозами, які волочитимуться за нею лише за тим, аби похвалятися, що переспали з першою дружиною Джоні Фонтане. Наскільки йому було відомо, ніхто ще не міг цим похвалитися. От про його другу дружину це міг би сказати будь-хто. Подумавши про це, Джоні підняв слухавку.

Він одразу впізнав її голос, і в цьому не було нічого дивного. Уперше Джоні почув його в десять років, коли вони вчилися разом у четвертому «б».

– Привіт, Джині, ти сьогодні не зайнята? Чи не міг би я заскочити ненадовго?

– Приїзди, – відповіла вона. – Хоча діти вже сплять, і мені б не хотілося їх будити.

– То й добре, – сказав Джоні. – Я хочу просто побалакати з тобою.

Її голос завагався, а тоді, ретельно стежачи за тим, щоб не видати стурбованості, вона запитала:

– Сталося щось серйозне? Щось важливе?

– Ні, – відповів Джоні. – Сьогодні я покінчив із фільмом, і мені подумалося, що, може, добре було б зустрітися з тобою і побалакати. Може, я гляну на дітей, якщо тільки ти певна, що вони не прокинуться.

– О’кей, – погодилася вона. – Я рада, що ти отримав роль, якої так прагнув.

– Дякую, – сказав Джоні. – Побачимося десь за півгодини.

Коли Джоні Фонтане під’їхав до свого колишнього будинку в Беверлі-Хіллз, він посидів нерухомо в машині, витріщившись на нього. Він згадав, як Хрещений Батько дозволив йому влаштовувати своє життя на власний розсуд. Це чудово, аби ж тільки знаття, чого йому хочеться. А чого ж йому справді хочеться?

Перша дружина чекала на нього в дверях. Вона була симпатичною брюнеткою, вродливою італійською жіночкою, другом дитинства, вона ніколи не загуляє з іншими чоловіками, і він надавав цьому великого значення. Чи прагнув він її і надалі, запитав себе Джоні, і відповів: ні. По-перше, він вже не міг із нею кохатися, їхнє почуття виявилося надто задавнене. А поза тим були й інші речі, які не мали нічого спільного із сексом, яких вона ніколи не могла б йому вибачити. Проте вони вже не ворогували.

Вона зварила для нього каву і принесла до вітальні печиво домашньої випічки.

– Сядь і відпочинь на дивані, – запропонувала вона, – у тебе стомлений вигляд.

Він скинув піджак і черевики, попустив краватку, а вона з невеселою усмішкою на обличчі сиділа на кріслі навпроти і зрештою сказала:

– Ну й сміхота.

– Що за сміхота? – перепитав Джоні, відсьорбнув каву, розливаючи її потрохи собі на сорочку.

– Великий Джоні Фонтане не має побачення, – відповіла вона.

– Великий Джоні Фонтане тепер не натішиться, якщо йому вдається когось намовити на зустріч, – сказав він. Така його відвертість була незвичною. Джині поцікавилась:

– Що, справді щось трапилось?

Джоні посміхнувся до неї.

– Мав зустріч із дівчиною у себе вдома, і вона дала мені одкоша. І знаєш, мені як гора з пліч.

На свій подив, Джоні побачив вираз гніву на обличчі Джині.

– Не турбуйся про цих малих потаскух, – порадила Джині. – Вона, мабуть, вважала, що таким робом розпалить інтерес до себе. – Джоні з цікавістю відзначив, що Джині фактично сердилася на дівчину, яка відшила його.

– А, чорт з ним, – проговорив Джоні. – Це все вже остогидло, колись же треба й мені дорослішати. І тепер, коли я й співати не можу, гадаю, що для мене настають важкі часи з жінками. Ти ж знаєш, що самою зовнішністю я ніколи не брав.

– Ти в житті завжди маєш кращий вигляд, ніж на фото, – запевнила вона по-дружньому. Джоні заперечливо схитнув головою.

– Я жирію та ще й лисію. Прокляття, якщо ця картина не верне мені слави, мені краще було б навчитися розвозити піцу. А може, нам спробувати знімати тебе в кіно? Ти маєш чудовий вигляд.

Вона мала вигляд на свої тридцять п’ять. Вигляд був чудовий, але ж на тридцять п’ять. А тут, у Голлівуді, це може затягти і