Українська література » » Хрещений батько - Маріо Пьюзо

Хрещений батько - Маріо Пьюзо

---
Читаємо онлайн Хрещений батько - Маріо Пьюзо
а я візьмуся до телятини та спагеті.

Солоццо швидко заговорив до Майка сицилійською говіркою.

– Ти повинен зрозуміти: те, що сталося між мною і твоїм батьком, – це суто ділова проблема. Я глибоко поважаю дона Корлеоне, навіть радо пішов би до нього на службу, але ти повинен зрозуміти, що твій батько відстав від життя. Він заважає прогресові. Бізнес, за який я взявся, – це перспективна справа, справа майбутнього, вона обіцяє кожному, хто за неї візьметься, нечувані мільйони доларів. Але твій батько не дає їй ходу, бо його обсіли якісь надумані сумніви. Тим самим він сковує ініціативу таких людей, як я. Так, так, я знаю, він каже мені: «Катай, це твоє діло», – але нам обом добре відомо, що це нездійсненна річ. Ми будемо наступати один одному на мозолі. І його відповідь, по суті, означає, що я не зможу провадити мій бізнес. Я – людина, яка поважає себе, і я нікому не дозволю нав’язувати мені свою волю. Отож, що сталося, те мусило статися. Я тобі скажу більше: за мною підтримка, мовчазна підтримка всіх «родин» Нью-Йорка. А «родина» Татталья вступила до мене в спілку. Якщо ця сварка триватиме, то «родині» Корлеоне доведеться самій виступати проти всіх. Можливо, якби твій батько був здоровий, у вас би щось і вийшло. Але твій старший брат, пробач на слові, – це не Хрещений. А ірландський консільйорі Хейген – не Дженко Абандандо, земля йому пухом. Отож я пропоную мир, перемир’я. Облишмо всю ворожнечу, поки не видужає твій батько і не зможе взяти участі в переговорах. «Родина» Татталья погоджується, звісно, під моїм впливом і за винагороду з мого боку, не мститися за їхнього сина Бруно. Ми укладемо мир. А тим часом мені треба якось заробляти, і я потроху робитиму свій бізнес. Я не прошу вашого співробітництва, але я прошу «родину» Корлеоне не втручатися. Це мої пропозиції. Я гадаю, що у тебе є повноваження приймати пропозиції, укладати угоду.

Майкл запитав також сицилійською:

– Скажи докладніше, як ти думаєш розпочати свій бізнес, яку роль приділяєш нашій «родині», які прибутки ми могли б із цього мати.

– Хочеш вислухати пропозиції у всіх подробицях? – перепитав Солоццо.

Майкл чітко відповів:

– Понад усе я повинен мати надійну гарантію, що не буде більше ніяких спроб зазіхання на життя мого батька.

Солоццо картинно підвів руку:

– Яку гарантію можу я тобі дати? Не я переслідую, а на мене полюють. Я проґавив свій шанс. Ти надто високої думки про мене, мій друже, нема в мене тієї кебети.

Тепер Майкл уже не мав жодного сумніву, що зустріч організовано, аби лиш виграти кілька днів. Солоццо знову спробує порішити дона. Але все-таки чудово, що Турок недооцінює його як дурного шмаркача. Майкл відчув, що дивний приємний холод знову проймає його єство. Він напустив на обличчя кислого вигляду. Солоццо уривчасто спитав:

– Що трапилось?

Майкл зніяковіло відповів:

– Я так налився вином, що вже треба б і відлити. Не заперечуєш, якщо на хвильку вийду в туалет?

Чорними очима Солоццо вп’явся в Майклове обличчя. Він нахилився й брутально обмацав Майкла, шукаючи зброї. Майкл удав ображеного. Маккласкі коротко зауважив:

– Я вже його облапав. Я обшукав не одну тисячу молокососів. Він чистий.

Солоццо все це дуже не подобалося. Він не знав чому, але йому просто не подобалося. Він зиркнув на чоловіка, що сидів за столом навпроти них, і моргнув на двері туалету. Чоловік ледь помітно кивнув: мовляв, він перевірив, там нікого немає. Солоццо знехотя дозволив:

– Тільки не затримуйся довго. – У нього був собачий нюх, він нервувався.

Майкл підвівся й пішов до туалету. У пісуарі лежав брусок рожевого мила, прикріплений металевою сіткою. Зайшов у кабіну. Йому й справді треба було спорожнитися. Він упорався дуже швидко, а потім просунув руку за емальований зливний бачок і мацав, поки не наткнувся на невеликий пістолет, приклеєний стрічкою. Віддер його, пам’ятаючи слова Клеменци, що можна не боятися за відбитки на стрічці. Застромив пістолет за пояс штанів, застебнув піджак. Помив руки й примочив волосся. Потім витер відбитки пальців на ручці крана носовичком і вийшов із туалету.

Солоццо сидів, невідривно стежачи своїми чорними очима за дверима туалету. Його погляд виказував крайню настороженість. Майкл усміхнувся і сказав, полегшено зітхнувши:

– Тепер знову можу говорити.

Капітан Маккласкі вже уминав телятину зі спагеті, що йому принесли. Чоловік біля дальньої стіни, що також чекав у напруженні, тепер помітно розслабився.

Майкл знову сів за стіл. Він пам’ятав, що Клеменца радив не робити цього, а вийти з туалету й одразу стріляти. Але через якийсь інстинкт, а може, просто зі страху Майкл стримався. Він відчував, що досить зробити один необережний рух, як йому вже кінець. Тепер він почувався безпечніше. Очевидно, він таки добре перепудив, йому було приємно, що вже не треба стояти, бо жижки дрижали.

Солоццо нахилявся до нього. Майкл під столом розстебнув піджак і уважно слухав. До нього не доходило ані слова з того, що говорив чоловік. Це було якесь незрозуміле белькотіння. У голову йому так гучно бухала кров, що він не міг добирати суті слів. Під столом Майклова права рука потяглася до пістолета, застромленого за пояс, і витягла його. Цієї миті до столика підійшов офіціант, щоб узяти замовлення, і Солоццо обернувся до нього. Майкл лівою рукою відіпхнув від себе стіл, а його права рука з пістолетом опинилася майже навпроти голови Солоццо. Але у того була така загострена реакція, що він майже одночасно з рухом Майкла почав ухилятися вбік. Та Майкл був молодший, спритніший. Він умить натиснув на курок. Куля ввійшла якраз між оком і вухом Солоццо, а коли вийшла з другого боку, то на костюм офіціанта цвіркнула велика пляма крові зі скалками черепа. Інстинктивно Майкл зрозумів, що досить однієї кулі. Солоццо в останню мить повернув голову; і він побачив, що життя погасло в його очах, як полум’я свічки.

Збігла лише одна секунда, а Майкл уже крутнувся й наставив пістолет на Маккласкі. Капітан поліції дивився на Солоццо із флегматичним здивуванням, неначе те, що діялося, його зовсім не обходило. Здавалося, він не усвідомлював своєї власної небезпеки. Виделка з телятиною спинилася в його руці, і він тільки підводив очі на Майкла. І вираз його обличчя, і його погляд виказували таке самовпевнене обурення, неначе він чекав, що Майкл зараз здасться або кинеться навтікача. Майкл аж не стримав усміху й натиснув на курок. Цього разу постріл не вийшов, бо був не смертельний. Куля пробила товсту бичачу

Відгуки про книгу Хрещений батько - Маріо Пьюзо (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: