Позашлюбна дитина генерального - Ірина Романовська

Так-так, це точно перець. Гострий, вогняний, червоний. Ідеальне відображення Олегового характеру. 

— Нічого страшного, Яно. Ти не забилася? — я помічаю, що куточки його пухких губ трохи підняті. 

В очах Олега знову горить той зухвалий вогник, якого вже два тижні я не мала змоги спостерігати. 

І виявляється, я дуже за ним сумувала.

Не можу зробити ні кроку, ні вимовити бодай слово. Я зачарована синовою його очей, та цим грайливим вогником.

Все, на що я зараз здатна – це негативно похитати головою. Зазначаю, таким чином, що ні, не забилася.

Присягаюся, якби кляті двері ліфта, що саме зараз почали роз'їжджатися, то я б поцілувала Олега. Прямо в губи. Отак вхопила б його обличчя в долоні, потяглась та поцілувала. Палко та стрімко. 

Господи! Що зі мною взагалі коїться? Чому я раптом була готова зробити цей відчайдушний та ризикований крок? Невже Олег аж настільки мене причарував?

25.09. - вихідний