Дякувати гарбузам - Тая Стрельцова

— Привіт! — з’явилась Уляна.

Подруга прийшла на ярмарок у костюмі чарівниці, як і сама Наталя, щоб тематиці заходу відповідати, хоч від гриму й відмовились. Все-таки їм з дітьми справу мати.

— Привіт! — посміхнулась Наталя, прибираючи стіл після свого майстер-класу.

— Поки йшла сюди, оцінила фотозони. Вони неймовірні! Так приємно, що ми причетні до їх створення.

— Я теж в захваті, — кивнула Наталя.

— Обов’язково після майстер-класів підемо фотографуватись, — заявила подруга, зайшовши за ширму у їх наметі, щоб почати готуватись до свого заняття.

— Залюбки!

— Вау! Ти ще й в образі! — із захватом сказав Віталій.

— Що ти тут робиш? — ошелешено запитала Наталя.

Позавчора в майстерні багато говорили. Потім ще по  телефону вчора… Хто що обдумав, зрозумів, до яких висновків дійшов у житті. Раділи другому шансу, подарованому долею.

Вони домовились про зустріч після ярмарку, тож Наталя не очікувала його побачити. Та й не любив Віталій ніколи ці новомодні свята.

— Я вирішив не зволікати до вечора, — підійшов і поцілував її коротко в губи. — Та й цим двом тут теж подобається, — кивнув на племінників, яким саме робили аквагрим у сусідньому наметі.

— Чудово! Хочеш, прилаштуємо їх Уляні на майстер-клас? Гарбузова тема, але не та, що була у нас в майстерні. А самі годинку можемо погуляти. Потім у мене ще одне заняття.

— Прекрасна ідея! Їм і минула тема з гарбузами сподобалась, — обійняв Наталю.

— Я рада, — поклала голову йому на плече.

Такі теплі відчуття, ніби додому повернулась після довгих років мандрів.

— А я який радий! Хоча стільки бубнів, коли сестра попросила тоді їх відвезти, — посміхнувся. — Сама розумієш: я і Хелловін… — закотив очі.

— Сподіваюсь, тепер ти своє ставлення зміниш, — засміялась.

— Вже! Я вже люблю це свято! І особливо гарбузи. Адже вони нас знову і звели, — нахилився до самого її обличчя.

— Так, дякувати гарбузам, ми знову разом.

— І тепер вже точно назавжди, — знову поцілував її в губи.

КІНЕЦЬ

30.10.2023

Кінець