Світанок - Стефані Маєр

Він трошки поміркував, а тоді кивнув.

— Гадаю, в цьому ти маєш рацію.

Я важко зітхнув. Що ж, і це не вперше, коли я це роблю не для тебе.

— Правда, — пробурмотів він.

Вибач, що сьогодні мені не вдалося нічого. Та вона не хотіла навіть слухати.

— Знаю. Я насправді й не вірив, що вона послухає тебе. Але… Ти мав спробувати. Розумію. Їй не ліпше?

Його очі, його голос спорожніли.

— Їй гірше, — видихнув він.

Я не хотів думати про це. І тому був удячний, коли заговорила Аліса.

— Джейкобе, ти не проти змінити свою подобу? — запитала вона. — Я хочу знати, що тут відбувається.

Я похитав головою, а Едвард воднораз зі мною відповів:

— Він має залишатися таким, щоб підтримувати зв’язок із Сетом.

— Що ж, тоді чи не виявиш ти люб’язність і не поясниш, що коїться?

Він пояснив короткими, беземоційними реченнями:

— Зграя вважає, що Белла почала становити загрозу. Вони передбачають, що потенційна загроза йде від… від того, кого вона виношує. І вони певні, що їхній обов’язок — знешкодити загрозу. Джейкоб і Сет залишили зграю, щоб попередити нас. Решта планують на нас напасти ще сьогодні вночі.

Аліса засичала, відступаючи від мене. Еммет і Джаспер обмінялися поглядами, а тоді їхні очі метнулися до дерев.

Поки що нікого, — доповів Сет. — На західному фронті без перемін.

Вони можуть піти в обхід.

Я оббіжу навколо.

— Карлайл і Есме вже їдуть, — мовив Еммет. — Будуть тут максимум за двадцять хвилин.

— Треба зайняти оборонні позиції, — сказав Джаспер.

Едвард кивнув.

— Ходімо всередину.

Я оббіжу довкола разом із Сетом. Якщо я відбіжу задалеко й ти не чутимеш моїх думок, прислухайся до мого виття.

— Гаразд.

Вони задом рушили в дім, сторожко роззираючись довкола. Перш ніж вони зникли всередині, я розвернувся й побіг у ліс.

Я й досі нічого не чую, — повідомив Сет.

Я беру на себе половину кола. Рухайся чимдуж — я не хочу, щоб вони проскочили поміж нас.

Сет стрибнув уперед, нагло збільшивши швидкість.

Ми бігли мовчки, хвилини котилися одна по одній. Я прислухався до звуків довкола Сета також, перевіряючи його пильність.

Гей! Щось швидко наближається! — попередив він мене через п’ятнадцять хвилин тиші.

Це на моєму шляху!

Тримай свою позицію. Я не думаю, що це зграя: звук зовсім інший.

Сете…

Проте він упіймав запах, який доніс вітерець, і я прочитав його думки.

Вурдалак. Закладаюся, що це Карлайл.

Сете, вступися. Це може бути хтось інший.

Ні, це вони. Я впізнав запах. Стривай, зараз я обернуся, щоб усе їм розповісти.

Сете, я не думаю…

Але Сет уже зник.

Я знервовано гасав уздовж західного кордону. Хіба не буде дуже мило, якщо я не зможу захистити Сета бодай одну бісову ніч? А що як із ним під моїм наглядом щось станеться? Лі порве мене на клоччя.

На щастя, хлопчина впорався швидко. Не минуло й двох хвилин, а я вже знову чув його голос у своїй голові.

Так, це Карлайл і Есме. Чорт, як же вони здивувалися, уздрівши мене! Зараз вони, либонь, уже всередині. Карлайл подякував.

Він гарний чолов’яга.

Так. І це одна з причин, чому ми в цьому разі маємо рацію.

Сподіваюся.

Джейку, чому ти в такому кепському гуморі? Я можу заприсягтися, що сьогодні Сем не вестиме зграю. Він же не хоче спровокувати масовий суїцид.

Я зітхнув. Все це не має значення — хоч так, хоч інак.

Ого! То мова не так про Сема, правда ж?

Я повернувся назад, добігши до кінця своєї ділянки. Я вловив запах Сета — там він востаннє розвертався. Ми не зоставляли жодних дірок.

Ти вважаєш, що Белла в будь-якому разі помре, — прошепотів Сет.

Та к.

Бідолашний Едвард. Мабуть, він божеволіє.

В буквальному сенсі.

З Едвардовим ім’ям на поверхню випливли й завирували інші думки. Сет вражено прочитав їх.

А тоді заволав: О, чорт! У жодному разі! Ти не міг! Джейкобе, це просто безглуздя! Ти й сам це знаєш! Не можу повірити, що ти сказав: ти вб’єш його. Що це з тобою? Ти маєш сказати йому «ні».

Стули писок, бовдуре! Вони зараз подумають, що зграя наближається!

Ой! — Сет на півслові замовк.

Я розвернувся й побіг у напрямку будинку. Сете, просто не втручайся. Тепер тобі доведеться робити повне коло.

Сет кипів від обурення, проте я проігнорував його.

Фальшива тривога, фальшива тривога, — думав я, наближаючись до будинку. — Вибачте. Сет замолодий. Він забуває правила. Ніхто не нападає. Фальшива тривога.

Коли я опинився на галявині, то побачив, як Едвард визирає з темного вікна. Я підбіг, щоб переконатися, що він мене правильно зрозумів.

Нічого там нема — ти чув мене?

Він коротко кивнув.

Було б набагато легше, якби зв’язок не був однобічним. З іншого боку, я був навіть радий, що не міг читати його думок.

Він зиркнув через плече, у глиб будинку, і я побачив, як тілом його пробігся дрож. Він помахав мені, щоб я забирався, навіть не поглянувши у мій бік, а тоді зник із мого поля зору.

Що відбувається?

Наче хтось мені збирався відповідати.

Я застиг посеред газону й прислухався. Вовчими вухами я навіть чув Сетові м’які кроки за милі від мене в глибині лісу. Отож кожен звук усередині будинку долинав до мене дуже чітко.

— Фальшива тривога, — пояснював Едвард мертвим голосом, повторюючи мої власні слова. — Сет рознервувався через щось інше й забув, що ми чекаємо на сигнал. Він зовсім молодий.

— Приємно, коли немовлята захищають фортецю, — буркнув інший, нижчий голос. Гадаю, Емметів.

— Еммете, сьогодні вони зробили нам неоціненну послугу, — мовив Карлайл. — Принесли особисту жертву.

— Еге ж, знаю я. Просто заздрю. Хотів би я бути там, зовні.

— Сет вважає, що сьогодні Сем не нападатиме, — мов автомат, вів далі Едвард. — Бо ми вже попереджені, а в них бракує двох членів зграї.

— А що Джейкоб гадає? — запитав Карлайл.

— Він не настільки оптимістичний.

Запала мовчанка. Долинав тихий звук, ніби десь крапало, але я не міг витлумачити його. Я чув, як вони тихо дихають — і навіть міг вирізнити дихання Белли. Вона зітхала важко, наче над силу. Затамовувала подих та знов видихала через нерівні проміжки часу. Я чув її серцебиття. Здавалося, воно… занадто пришвидшене. Я порівняв із власним серцебиттям, хоч і не був певен, що таке порівняння доречне. Бо я ж не зовсім нормальний.

— Не чіпай її! Ти її збудиш! — прошепотіла Розалія. Хтось зітхнув.

— Розаліє,