Небо над Віднем - Богдан Вікторович Коломійчук
В якийсь момент Самковський промовив:
— Пригадує пан тих двох шпигів, що ми пов'язали в «Атлясі», пане Вістовичу? — голос його був стурбований.
Вістович кивнув.
— Ми їх допитали, як слід... Bruderferajn всерйоз за вами полює, — продовжив він, — і не заспокояться, доїси до вас не доберуться.
Вістович розвів руками.
— Слід було цього чекати.
— Як на мене, вам слід повернутись до Відня, пане комісаре. Хоча б на певний час. А ми тут дамо собі з ними раду. Допоможе армія. І польська й українська...
— Гаразд. Але найперше я таки висплюсь, — відповів той.
Вони потисли один одному руки і попрощались. Вістович вийшов на вулицю і з подивом помітив, що знову настав вечір. Важкий шалений день напрочуд швидко закінчився. Слід було йти додому, де Марті, вочевидь, знову потрібна її денна порція морфію.
Цього разу він змусив її поїсти, а потім знову спостерігав за її мареннями. До пів на четверту він так і не стулив очей.
Задзвонив телефон. Нарешті можна було сподіватися, що це останній нічний дзвінок.
— Am Apparat.
— Рімль на зв'язку.
— Ми впіймали Гофмана, — видихнув комісар.
— Робіть із ним, що хочете. Найкраще посадіть до в'язниці якнайдовше. Гадаю, є за що.
— Безперечно.
— Де документи, комісаре?
— Прямують до Відня.
— Тобто як?
— Прямують до Відня залізничною поштою. Будуть там за декілька днів — повторив той, — номер персилки 674L. Накажіть затримати.
— Гаразд. Дякуємо за службу, пане надкомісаре. Чекаємо тут.
Вістович поклав слухавку. Йому страшенно осточортів цей голос. І навіть попри звістку про підвищення.
Зненацька шибка у вікні розлетілася на друзки і в кімнату залетів якийсь невидимий у темряві предмет. Потім ще один, і після цього пролунав вибух.
Коли Вістович отямився, кімната була затягнута димом. Хтось грюкав у двері і чулися вигуки на вулиці. Комісар спробував звестись на ноги, і десь під ребрами шалено запекло. Попри біль, він кинувся до Марти.
— Адаме, — зашепотіла дівчина, вперше назвавши його на ім'я.
Біля її шиї відчувалося щось липке й гаряче.
— Мовчи, — попросив він її.
— Ні, я мушу сказати... Знаєш, а я не спала, коли ти... поцілував...
Двері вилетіли з петель. В будинку зачулися звуки чиїхось кроків. Комісар сягнув по револьвер, проте його в кишені не виявилось.
На щастя, це була поліція.
— Це падлюки з Bruderferajn, — проговорив хтось голосом, схожим на голос Самковського, — я ж попереджав... курва... щоб їхав до Відня...
Свідомість потроху знову залишала Вістовича. В цю мить йому чомусь найбільше в світі захотілося пригорнути до себе Марту. І він потягнувся до неї. Такої ж самотньої, як і він сам.
— ...курва, як можна так ризикувати... Негайно на пошуки... Сучі діти... Виродки... Де лікар? Треба лікаря комісару!... Що за срані часи! Срані часи! — чулося вже крізь туман.
Примітки
1
Verdammt nochmal (нім.) — Якого дідька?
2
Vepriss dich! (нім.) — Йди в сраку!
3
Scheiβe, scheiβe, scheiβe... (нім.) — Лайно, лайно, лайно...
4
Hah dein verdammtes Maul! (нім.) — Стули свою срану пельку!
5
Du, verfluchter Schweinehund! (нім.) — Ти, суча сволото!
6
Blödes Arschloch! Drecksker... (нім.) — Тупий виродок! Гівнюк...
7
Nie та sprawy, szefie (польск.) — Немає проблем, шефе.
8
Руська народна партія — перша суто політична організація галицьких москвофілів, постала 1900 р. з ініціативи Руської Ради.
9
Nicht lustig (нім.) — Не смішно.
10
Evidenzbureau (Evidenzbüro) — управління військової розвідки Австро-Угорщини.
11
«Erstaunliche Nachrichten» (нім.) — «Дивовижні новини».
12
Die Siefe (нім.) — мило.
13
«...прослужив, аж до Капоретто» — битва при Капоретто, 24 жовтня 1917 року, в якій італійська армія зазнала нищівної поразки від об'єднаних військ Австро-Угорщини та Німеччини.
14
«Після договору в Комп'єнському лісі» — Комп'єнське перемир'я 11 листопада 1918 року. Фактичне завершення І світової війни.
15
Рейхсрат — австрійський парламент до 1918 року.
16
Деймос і Фобос — в античній міфології це брати, жахливі сини бога війни Арея.
17
Гаймвер — праворадикальний рух у міжвоєнній Австрії.
18
«Атляс» — славетна кнайпа, що існувала у Львові у міжвоєнний період.