Ти отруїв мене собою - Валерія Дражинська

Єдине, чого жінки не прощають, це зраду. Якщо одразу встановити правила гри, якими б вони не були, жінки зазвичай їх приймають. Але не терплять, коли правила змінюються по ходу гри. У таких випадках вони стають безжальними.

Думки Габріеля Гарсіа Маркеса про кохання і жінок

До кімнати зайшла Алекс. Її приходи я впізнавала за тихими легкими кроками. Екран давно вимкнувся. Я стояла біля вікна, перетравлюючи почуте. Боляче? Ні! Гірше! Нарешті дорватися до того, про що марила стільки часу і так обламатися! Одним словом - вражає!

- Чому? - дурепою я не була.

- Скажімо так - жіноча солідарність! Шкода мені тебе! - ну звісно! - Можу тобі допомогти втекти. Вирішуй! 

Не дарма я не довіряла милим усмішкам. Але мені зараз було байдуже на її мотиви, головне опинитися якомога далі від цього місця. Від нього! Розуміла, що йду на ризик, довірившись явно закоханій та божевільній жінці, але здоровий глузд у скривдженої відсутній. Не думала я тим, що в голові. Думала "образою".

- Добре! - зважилася я.

Охоронець Микола виявився її подільником. Мене чомусь це не здивувало! У підвалі ми підійшли до непримітних дверей, сходи за якими вели у верх та назовні. Дорогою, що дивно, нам ніхто не зустрівся. Усе йшло надто гладко. Вона все спланувала заздалегідь. Уже в машині, коли до нашої скромної компанії приєднався чоловік, з яким нещодавно вів "задушевну" розмову Батур, я зрозуміла, яку дурницю зробила. А трохи раніше я себе такою розумною вважала!

- Дійшло? - розташувавшись навпроти мене, з неприємною усмішкою поцікавилася Алекс.

Вигляд у неї був ненормальний. Божевільний!

- Дійшло! - рипатися сенсу не бачила.

Мужик поруч наочно продемонстрував наявність зброї під піджаком. Та й що я могла зробити проти двох здорових представників сильної статі й одного слабкого, але явно з душевним відхиленням, що, як відомо, давало відчутну фору порівняно з двома чоловіками?

- Знаєш, раніше я думала, що у Батура зовсім немає серця, почуттів! - Алекс склала руки на своїх пишних грудях і почала просторікувати, - Така суцільна крижана брила. Він трахав різних повій, просто задовольняючи свої фізіологічні потреби. Жодної прихильності! Жодних слабких місць. Мене він теж трахав, але на відміну від інших я була завжди поруч. Лише я. Єдина постійна в його житті. Так би мовити, постійне порожнє місце. Але я змирилася. Лише б він був поруч. Навіть на таких умовах. Кохання хвороба. Ти навіть не можеш уявити собі, як можна збожеволіти на одній людині, до ломки в тілі. Але краще так, ніж зовсім без нього.

Вона так важко зітхає, що мені стає її шкода. Лише на мить. Це я не розумію?!!!!

Два слухачі, один поруч, другий за кермом увімкнули режим "морда цеглою".

- Ось така в мене була незавидна дійсність. До одного випадку. Якось я випадково помітила, як він дивиться на одну фотографію. Паперову, прикинь. У нього був такий вираз обличчя, якого я ніколи раніше не бачила, не тільки в нього, а й ні в кого іншого. Важко описати словами. Просто було зрозуміло, що цей хтось на фотографії йому шалено дорогий. Дізнатися хто на фотці стало моєю одержимістю. Я бачила, як він поклав її у свій сейф. Мені знадобився рік, щоб дістатися до неї. Думаю, ти вже зрозуміла, хто там був зображений.

Я в шоці відкриваю рот. Це неможливо. Не вірю. Не сходиться.

- Я тобі не вірю. Що за маячня? - шепочу неслухняними губами.

- Так! Ти! Каріночка! - із всепоглинаючою ненавистю дивиться на мене, - Ти не уявляєш, що мені в той момент довелося пережити. Фотка була трохи затертою, але не старою. На родичку ти не тягнула, та й не дивляться так на них. Я п'ять років витратила, щоб вирахувати тебе. І знову випадково. Допоміг сам Батур. Він весь цей час не випускав тебе з поля зору. Виявляється, на його завданні в Греції ти вижила в тій бійні, завдяки йому. Він тебе врятував! Вийти прогулятися перед початком подій - неймовірне везіння. Я довго стежила за тобою. Усе думала, що ж мені робити?

Алекс замовкла і тупо втупилася у вікно. Зависла?

- Що тобі від мене потрібно? Адже могла ж просто вбити, - купа неймовірної інформації не давала зв'язно мислити.

- Ось ми й переходимо до найголовнішого, - усміхається вона, знову повертаючи мені свою увагу, - Убити тебе? А сенс? Що зміниться? Такі як Батур не здатні любити жінку. Це неможливо! Тому це і не кохання. Це щось інше! Ти в'їлася йому в кров і розійшлася по всьому організму. Нахабно влізла в душу, точніше в ту подобу, що в нього є. Заради тебе він переступив через себе. Він тебе відпустив. Для твоєї безпеки. Дав можливість на нормальне життя. Інших, включно зі мною, він просто бездушно трахав. Використовував. Якщо ти помреш, не буде того ефекту. Образно кажучи станеш мученицею. Як у Біблії. Навіщо мені потрібно, щоб він до кінця життя марив тобою? Ні! Я витравлю тебе з нього. Вилікую! Він буде зневажати тебе. Ненавидітиме!

- Як? - мені стає реально моторошно, адже у неї напевно є план.

- Дуже просто! - Алекса посміхається, як хвора на голову людина, що по суті і є, - Зрада, мила! Якщо ти зрадиш його, Батур особисто тебе четвертує. Це ще за гарного розкладу. Ти ж здогадуєшся, яка він людина?!

- Ти не права! - намагаюся я напоумити несамовиту, - Ти все собі вигадала. Він збирається віддати мене на поталу Ворону. Я йому байдужа. Він мене просто використав, як і інших. Ось він доведе, - киваю на того, хто сидить поруч, у принципі, не сподіваючись на допомогу.