Ти отруїв мене собою - Валерія Дражинська

Батур змусив мене випити майже пляшку води та посадив у машину назад, сам же сів поруч із водієм. За нами прилаштувався ще один автомобіль. Я лягла на сидіння та прикрила очі. Але рятівний сон не йшов. Жахливо розколювалася голова, блокуючи всі інші відчуття організму. Що ця ненормальна мені вколола? Навіть думати сил не було.

Усю дорогу до будинку в салоні стояла дзвінка тиша. Тільки спочатку чоловіки перекинулися кількома фразами незрозумілою мовою.

По приїзду Батур заніс мене вже в знайому спальню. Спасибі, що не в підвал! Якийсь незнайомий мужик поставив мені крапельницю. Після неї стало трохи легше та я змогла трохи поспати.

А ось потім до мене почало доходити моє жалюгідне становище. Злий Батур, підозрюю не через те, що застав мене в ліжку з Богданом, а тому, що втекла. Убиті люди в тому будинку. Його довбаний спокій на чужу смерть. І вишенька на торті, підлікував мене, щоб віддати на користування іншим чоловікам. Він Аньку не пошкодував, свою дружину. І жінку, яка була поруч довгі роки, лише за єдиний проступок. Мене тим паче не пожаліє! Не права була Алекс. Він за своєю суттю не вміє відчувати.

Втекти в мене вже точно не вийде. Навіть пробувати загрожує. Знайде і вручить своєму безцінному господареві!

- Легше? - пролунало байдуже від дверей.   

Батур знову з'явився безшумно.

- Трохи! - тихо відповідаю, боячись навіть подивитися в його бік.

Він мене просто зараз поведе до цього Ворона? Підходить до ліжка, своїм зростом нависаючи наді мною. Мовчить! Тисне морально. Не витримую! Та й не збираюся я "йти на страту" з гордо піднятою головою. Потрібно хоч якось пробувати себе витягувати.

- Вона на плазмі показала мені як ти розмовляв..., - почала було я, але він мене перервав.

- Я знаю!

Дивлюся на нього і бачу його вічну незворушність. Навіть розлютиться толком на це неможливо. Тому, що не можна!

- Я не знала, що Богдан буде там. Я не збиралася з ним спати. Вона мені щось вколола. Він збирався мене зґвалтувати, а я не могла чинити опір, - спробувала я знову, - І не було у нього ніякої заглушки. Це все Алекс підлаштувала через тебе. Вона підкупила Богдана. Вона думає... думала, що я не байдужа тобі...

- І це я знаю, - спокійно повторює Батур.

- Я нічого не знала. І не була з ними заодно. Я просто злякалася, почувши твою розмову з тим чоловіком. Тому й пішла з нею. Ти мені віриш?

- Так!

- Але все одно віддаси! - гірко констатую я.

- Так! - і все! жодних виправдань чи просторікувань про борг. 

Хоча про що це я? Адже це Батур!

- Я втечу! - кажу, твердо дивлячись йому в очі.

Батур лише посміхається та йде у ванну кімнату.

- Навіщо ти тоді прийшов? Познущатися? - питаю йому в слід.

- Це моя кімната, Каріно!

Абзац! Він що розраховує наостанок зайнятися зі мною сексом?

Піднімаюся та йду до дверей. За ними двоє охоронців. Підходжу до вікна. Другий поверх, у принципі, стрибнути можна, але зовні ходять озброєні люди. Дивно як Алекс взагалі примудрилася мене звідси непоміченою вивести. Я відчинила вікно та задумливо дивилася вниз.

- Хочеш ноги переламати? - Батур ніжно обхоплює мене за талію та відводить від вікна, закриваючи його.

- Я не буду з тобою спати! - легко вириваюся, бо він дозволяє.

Відбігаю від нього. Він вологий та в одному рушнику. Намагаюся дивитися тільки в очі. Я зараз не можу проявити слабкість. До такого я не опущуся. Не настільки нікчемна перед ним!

- Як би мені не хотілося, але зараз не до цього, - киває в бік крісла, - Переодягайся. Нам пора!

- Зараз? - завмираю я, тупо дивлячись на акуратно складені речі.

- Так!

- Батур...

- Роби, що кажу, Каріно! - звучить уже наказ.

Мені діватися нікуди. Господи, як я його тепер ненавиджу! 

Знову машина, потім літак. Я загубилася в часі, перебуваючи ніби в стані анабіозу. До кінця сподівалася, що Батур цього не зробить. Його безпристрасний вигляд, краще за будь-які слова говорив - віддасть і оком не моргне! Сенс просити, плакати, принижуватися не бачила. Він навіть не звертав на мене уваги.

Ще одна поїздка в машині, цього разу в якійсь дивній, байдуже зазначила я. Розуміла, що це останній транспортний засіб у невідомість. Усередині лише Батур та водій. Решта п'ять осіб залишилися в літаку. Він явно не воювати їде.

Невдовзі ми зупиняємося біля масивних воріт, які одразу ж, без будь-яких перевірок, пропускають нас всередину. Під'їжджаємо до шикарного особняка. Там на нас уже чекають. Три чоловіки в чорних костюмах. І ось тут я починаю панікувати. В очах з'являються сльози. З благанням дивлюся на все ще коханого чоловіка, який зараз мене зраджує. Так, коханого! Кого я буду обманювати? Саму себе?

Але він тільки недбало віддає черговий наказ:

- Будь у машині, - і виходить, не кинувши на мене навіть погляду.