Чоловік сестри мною одержимий - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

- Що значить ховається? Від кого? Від тебе?

- Ні, на відпочинку Саманта наробила справ і зараз ... я допоміг їй втекти від тієї людини, яка її шукає. Але я не всесильний. І більш ніж впевнений, що дуже скоро почнуться реальні проблеми і я не стану заради неї підставлятися.

І ось тут я починаю згадувати той вечір, коли вони з сестрою поїхали з дому. Крики. Слова чоловіка. Бліду і перелякану сестру.

Щось всередині волає про те, що його слова можуть бути правдою. А здоровий глузд говорить не вірити його словам. Цей чоловік майстерний брехун!

- Ти їй допоміг? - Навіть в моєму голосі чується наскільки я сама не вірю в вимовлені слова.

- Поки що так. Мені потрібно було забрати звідти тебе і ..., - його погляд опустився на мій живіт, і я тут же обняла його руками, як ніби захищаючи, - і мою дитину. Це все, що мене хвилює. Далі твій дядько сам буде розв'язувати свої проблеми.

- Тому він не завадив тобі мене викрасти? - Запитально підіймаю брову.

- Називай це як хочеш.

- Але Гаспар ... Він так просто цього не залишить.

- Ах, так ... Гаспар. - Габріель вимовив його ім'я так, що я мимоволі втиснулася в сидіння. 

Нахилившись вперед, чоловік взяв з переднього сидіння дві теки. І мені тут же стало якось ніяково. Поклавши одну теку собі на коліна, він простягнув мені другу.

- Що це? - Я навіть не подумала взяти її в руки, просто мовчки просканувала очима і подивилася на чоловіка.

- Те, що б чекало тебе в перспективі з Гаспаром. Ну ж, ти мені здавалася сміливою дівчинкою, - він подивився на мене так, що у мене подих перехопило.

Я відчувала, що в цій теці щось погане. Але ось цікавість пересилила голос здорового глузду не брати в руки теку. Протягнувши руку і стиснувши її пальцями, я поклала собі на коліна. Серцебиття почастішало, а в горлі все пересохло.

- Чому ти хочеш, щоб я це побачила? - Повернувшись в бік Габріеля, я подивилася в його потемнілі очі.

- Тому що я зробив все для того, щоб втратити твою довіру і зараз я можу донести до тебе щось лише підтверджуючи це фактами.

Глибоко вдихнувши, я потягнула пальцями за мотузочку і розв'язала вузол на теці ...

Глибоко вдихнувши я все-таки відкриваю злощасну теку тремтячими пальцями. Відчуваю, що там немає нічого хорошого, але не можу нічого зробити зі своєю цікавістю.

В теці лежить багато паперів. Найперший з них ... це свідоцтво про шлюб ... Спочатку я не зовсім зрозуміла, і в подиві обернулася до Габріеля, який уважно за мною спостерігав.

- Що це? - Запитала здивовано.

- Там все написано, читай.

Я була настільки розгублена, що прочитати мені навіть в голову не прийшло. Пробігшись очима по папері, я спіткнулася об ім'я нареченого і прочитала його кілька разів. Це було свідоцтво про шлюб Гаспара з якоюсь дівчиною. Шлюб був укладений п'ять років тому. І я ніяк не могла зрозуміти, що в цьому такого. Ну був мужик одружений, розлучився ... Знову повернувшись у бік чоловіка я запитально на нього подивилася.

- І про що мені це повинно сказати? Що він вже був одружений? - Я була вже на межі істерики. Він наді мною знущався? Намагався таким чином відвернути мою увагу від того, щоб я не влаштовувала істерику, поки він віз мене в невідомому мені напрямку?

- Гортай далі, - холодним тоном вимовив Габріель, а я лише сильніше втиснулася в сидінні.

Відклавши свідоцтво про шлюб в сторону, я злегка оторопіла. Там лежало ще одне ... Воно знову було Гаспара, але вже з іншою жінкою. Шлюб був укладений чотири роки тому. Ось тут мені стало ніяково. Відклавши це свідоцтво, я виявила ще одне ... Ось тут по спині пройшов холодок. Чотири свідоцтва про шлюб, між кожним з них перерва в рік ... Що це означає?!

Коли я відклала в сторону останнє свідоцтво, то під ним лежали вирізки з газет. Видруковані новини з інтернету.

"Вчора в жахливій аварії загинула молода дівчина"

"Знайдено тіло зниклої безвісти жінки ..."

Кожне ім'я з цих нещасних збігалося з іменами тих, на кому одружився Гаспар.

- Що ... що ... - Я почала заїкатися, на очі навернулися сльози.

- Жодній з його колишніх дружин не вдалося вижити. З кожною з них траплялося щось через кілька місяців після весілля. І, зауваж, кожна з цих дівчат мала непоганий капітал, який після залишався невтішному вдівцю.

- Ти ж не хочеш сказати ..., - мене вразила раптова здогадка.

- Що? - Я боялася це вимовити вголос, але і Габріель не прагнув мені підігравати.

- Що це він їх ..., - з жахом прошепотіла і сама ж закрила власний рот долонею.

Погляд Габріеля лякав, по виразу його обличчя було видно, що він ні краплі не сумнівався в тому, що Гаспар був причетний до кожного випадку.

- Я в цьому більш ніж упевнений, але ризикувати й перевіряти напевно я не став, - це була відповідь на те, чому він мене забрав звідти?

Я перебувала в повному шоку. Не могла повірити в те, що тільки що побачила.

- Куди ти мене везеш? - Промовила пошепки.

- У твій дім, - чоловік відповів все тим же беземоційним тоном.

Машина почала скидати швидкість, а я, виглянувши у вікно не змогла зрозуміти в чому справа. Ми перебували в невідомо мені місці. Машина зупинилася біля воріт, які я раніше ніколи не бачила.

- Я не розумію, - я і правда вже нічого не розуміла.

- Ти будеш жити в цьому будинку, тут є вся необхідна прислуга, - якось стомлено промовив чоловік і тільки зараз я вперше звернула увагу на те, що під його очима були синці, судячи з усього, він не спав кілька ночей.

- Ти вирішив переїхати? - Запитала здивовано.

- Ні, я буду жити там, де і жив. А тут будеш жити ти. Завтра до тебе прийде лікар, я хочу переконатися в тому, що з тобою і дитиною все добре. Пропише вітаміни й все що потрібно. Якщо тобі щось знадобиться, скажи прислузі й у тебе все буде. Якщо потрібен буду я, - тут він простягнув мені телефон, - мій номер є у швидкому наборі.