Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Мар'яна

Батько?! Льошка — тато... В нього виявляється є діти. Або двійнята, або погодки, судячи з усього. Діти... і... дружина? А як же його пропозиція? Може дружина колишня? Він не зобов'язаний, звичайно, про дружину говорити, якщо вона колишня... хоча... але про дітей мав!! Гаразд. Що вже зараз про це думати.

А про що мені думати? Машину знесло з дороги та замело снігом. Я намагалася вийти, поки ще можна було відчинити двері, але там твориться щось жахливе. Єдине розумне рішення – сидіти в машині та чекати, що хтось нас знайде. Скільки ми з Максіком протягнемо? Чи встигнуть нас знайти? Максіка шкода. І Льошкиної ще ненародженої дитини. Себе мені не шкода. Раз така дурниця, за такої погоди... з дому... але я чесно забула про грубку... а потім було вже пізно. Машина супроводу виїхала слідом, я бачила. За кілька кілометрів я почала замерзати. Хотіла зупинитися та пересісти до хлопців. Фіг із нею, з гордістю, коли зуб на зуб не потрапляє – не до гордості. Але ззаду машини вже не було. У цій сніговій хуртовині взагалі нічого не видно, то я з дороги й з'їхала.

Вибач, Льошка. Вибач. За нерви вибач, за дитину... Притискаю до себе Максіка і плачу.

Загорнулася у все, що знайшла в машині. Двигун не заводиться. Поки АКБ не сіла, іноді сигналю та вмикаю фари. Телефон розряджений у мотлох. Останнє, що змогла — відправити СМСку Льошці: «Пробач за все. Я тебе люблю". І телефон здох. Напевно, незабаром і я з ним.

Олексій

У Мар'яни разюча здатність встрявати в неприємності! Я обурююся, хоча чудово розумію, що винен лише я. З самого початку. Починаючи з тієї зустрічі у клубі. А може бути й раніше, коли, прикидаючись айтівцем, фліртував із дівчиськом, не замислюючись про можливі наслідки. Для нас обох.

І зараз справа не тільки у Мар'яниній вагітності. І навіть далеко не в ній. Ми прив'язалися один до одного... І я тепер не уявляю свого життя без неї. Як би це банально не звучало, я люблю її. І ще, не хочу уявляти собі життя ще однієї моєї дитини без мене.

Я маю знайти Мар'яну.

Знайти та повернути.

Знайти, повернути та утримати!

Прийшла СМСка від Мар'яни: «Пробач за все. Я тебе люблю". І абонент більше не доступний.

Дитячі спальні в іншому крилі будинку. Тому, не боячись їх розбудити, розношу вітальню в мотлох.

Вівторок

Олексій

Ситуація на дорогах до ранку не покращується. Снігопад лише посилюється. МНСники відкопують машини та витягують людей, багатьох везуть до лікарень. Постійно моніторю списки. Мар'яни немає. Зв'язався із її братами. Що я від них вислухав, це окрема розмова. Згоден з кожним їхнім словом. І навіть не опиратимуся, коли вони прийдуть мене на шматки рвати, як обіцяли. Якщо з Мар'яною щось трапиться, я собі цього все одно не пробачу.

6 ранку. Надійшло повідомлення від мобільного оператора, Фролов на зв'язку. набираю його.

- Брате, вибач, я роздовбай, вимкнув телефон учора. - Мишко спросоння починає виправдовуватися. Мені не до цього, потім розберемося.

- Фролов, потім плакатимешся, я тобі привід намалюю на твоїй пиці, конкретний! - руки сверблять просто! Як його люди впустили Мар'яну?

- Що трапилося? - Мишко ще повідомлення не читав, схоже, які йому я та його бовдури відсилали.

– Мар'яна зникла.

- Знову? Ви посварилися? Їй кільце не сподобалося? - Мишко явно не в курсі ситуації ще.

– Христина з дітьми приїхала. - Фролов свиснув. І розвів критику не до місця:

- А ти про них Мар'яні не розповів... Ну ти даєш! Льоха, це…

- Заткнися, Фролов. Це мій прокол, але я це потім розгрібатиму. Нині у нас інша проблема. Мар'яна поїхала. Увечері. На своїй машині. Без грубки. Твої бовдури її втратили. Зв'язку немає. Трасу закрито. МНСники розкопують машини та розтягують фури. Там десь у снігу, на трасі Мар'яна... - Видаю йому все.

- Льоха, може вона вдома вже? До Лері вона не приїжджала. Я тут у неї.

- Мишко, вона в інший бік поїхала... На Зуївку. – Далі пояснювати не треба. Мишко чудово розуміє, що там у таку погоду коїться.

- Їду до тебе. Відбій.

За годину приїхав Фролов на своєму всюдиході. Під'єднався до пошуків.

На обід снігопад почав затихати, але посилився мороз. У Мар'яни давно мав закінчитися бензин. Навіть при справній пічці шансів вижити дуже мало... Надія лише на те, що Мар'яну з Максіком прихистили в якійсь машині.

Ну чому все так?! Я протупив, не розповів Мар'яні про колишню дружину та дітей. І ось результат! Образилася, поїхала. Її можна зрозуміти. Мар'яна емоційне, баловане дівчисько, звикла, що брати в образу не дадуть, самостійна не до місця, плюс гормони грають. Але винен лише я. Я повинен був їй розповісти, і мушу вберегти.

Приймаю рішення. Якщо... коли!! Коли знайдемо Мар'яну, я її відпущу. Буде, як вона хоче. Жодного вимушеного шлюбу. Я забезпечу її та дитину. Але триматимусь осторонь. Щоби мої проблеми, і минулі, і майбутні, жодним боком її не торкалися.

Лисих я Лері не відвіз, звичайно. Хай Мар'яна сама їх забирає. Привід зайвий раз її побачити. Санька з Шурком від котейок без розуму! І, схоже, це взаємно.

Дорогу пробили, але машини Мар'яни не знайшли. МНСники відкопали кілька авто, які з'їхали з траси. Вижили не всі. Окрім Мар'яниної у розшуку ще чотири машини. Ми з хлопцями прочісуємо трасу. Відкопуємо разом із МНСниками кучугури узбіччям у пошуках занесених машин. І Мар'яни...

Подзвонив Сивий. Повідомив, що знайшли машину Мар'яни. Більше нічого не сказав. Я ношуся по дому. Що з Мар'яною? Де вона? Куди їхати?? Телефон Сивого поза зв'язком.