Породжені хтивістю - Ксенія Євчук

***
 

На ліжко біля мене падає декілька важких тіл з гучним звуком. Слава Богу це ліжко Джеймса.
Я відкриваю очі і бачу чотири лежачі трупи, які розвалились навкруг мене.
Джеймс лежить на мені і сміється. Цей сміх здається гортанним. Юстер також поруч, хоча я й добре його не знаю. Вони з Найтом щось мямлять і я штовхаю їх з ліжка. Всі сміються і я дивлюсь на двері.
Дівчата стоять прямо в дверях, двоє знімають це на телефон.
Я скидую з себе Джеймса і піднімаюсь з ліжка.
В Реніль червоні щоки, вона щиро сміється.
Я лежав весь час тут і слухав її сміх знизу. Вона моя. Моя. Моя. Моя
Вона сміється і кусає нижню губу.
Її сукня має вже не надто вдалий вигляд. Вони щось розлили на неї?
Я підходжу до дівчат і стаю прямо перед своєю дівчинкою. Вона хоче відштовхнути мене і піти до хлопців, але я ловлю її руку і піднімаю.
Реніль кричить, поки я несу її геть
Добре, що ніхто нас не зупиняє, бо сьогодні невдалий день для пролиття крові. 
Реніль матюкає мене і б'є кулаками. Це смішно.
-Перестань, що не так?
-Я хочу до друзів.
-Ти хочеш до мене.
-Не хочу.
Я опускаю її на землю, коли ми заходимо в мою кімнату і замикаю двері.
Стискаю волосся на її потилиці і притискаю спиною до себе.
Вона недбало стогне і пробує відштовхнути мене.
Я облизую раковину її вуха.
-Ти дала їм свій день, миле кошеня. Ніч ти віддаєш мені.