Тепер моя - Ханна Еванс

Відбиватися?

Проноситься у голові. 

Та, яке там? Тим бугаям, я точно ради не дам. Вікно... На щастя, тут є вікно.

Підбігаю до нього.

Тільки не це, там скеля і обрив.

Якщо я вилізу з вікна, то одразу впаду в обрив. Хапаюся за живіт, сльози лються з очей.

 - Мій малюк, пробач, що не вберегла. Мама буде поруч, ми будемо разом, обіцяю...

Гладжу свій живіт і перелажу обережно з вікна. За дверима чую.

 - Ей, крихітко! Коли ми доберемося, тобі буде несолодко!

Тоді інший.

 - Ми витрахаємо з тебе все!

І регочуть, як божевільні тварюки.

 - Боже, допоможи... 

Чую звук вибитих дверей. Розумію, що це кінець...

Краще, померти...

Які враження?

 Гортайте далі...