Тепер моя - Ханна Еванс

 - Кохана, Олівія, Ні!

Вона обертається, спотикається і падає. В мені все обривається, а серце зупиняється і я кидаюсь туди. 

 - Нііі!

Олівія тримається за виступ. Серце починає битися. Моя дівчинка бореться за життя, за нас, за нашого малюка. Я сам безсилий. Єдине, що тримає мене зараз, це знеболююче.

 - Олівія! Остін, сюди! 

Він допомагає витягти мою дівчинку. Вона опиняється біля мене. Спочатку дивиться зеленими очима, ніби не вірячи, що це реальність. А тоді кидається у мої обійми. Я ледь тримаюся. Її близькість, запах, ніби дають сили. Олівія у моїх обіймах. То вже не марення і не сон. Вона плаче...

Невже я спізнився?

Тільки почувши з її вуст, що їй не встигла завдати болю, видихаю. Обіймаю далі, Олівія підіймає очі. 

 - Алан, я хочу... Сказати... Я...

 - Знаю, я все чув.

Вона зі сльозами кидається знову в мої обійми. 

 - Кохана, я такий щасливий. Хіба можна бажати більшого? Я так тебе кохаю.

 - І я кохаю.

Усміхаюся і цілую свою дівчинку в губи.

Моя...

Відчуваю, як вона розслабляється і піддається.

Біля нас з'являється Остін і прокашлюється.

 - Я вибачаюся, що будемо робити з Дженною?

Приємного читання)