Тепер моя - Ханна Еванс
- Кохана, Олівія, Ні!
Вона обертається, спотикається і падає. В мені все обривається, а серце зупиняється і я кидаюсь туди.
- Нііі!
Олівія тримається за виступ. Серце починає битися. Моя дівчинка бореться за життя, за нас, за нашого малюка. Я сам безсилий. Єдине, що тримає мене зараз, це знеболююче.
- Олівія! Остін, сюди!
Він допомагає витягти мою дівчинку. Вона опиняється біля мене. Спочатку дивиться зеленими очима, ніби не вірячи, що це реальність. А тоді кидається у мої обійми. Я ледь тримаюся. Її близькість, запах, ніби дають сили. Олівія у моїх обіймах. То вже не марення і не сон. Вона плаче...
Невже я спізнився?
Тільки почувши з її вуст, що їй не встигла завдати болю, видихаю. Обіймаю далі, Олівія підіймає очі.
- Алан, я хочу... Сказати... Я...
- Знаю, я все чув.
Вона зі сльозами кидається знову в мої обійми.
- Кохана, я такий щасливий. Хіба можна бажати більшого? Я так тебе кохаю.
- І я кохаю.
Усміхаюся і цілую свою дівчинку в губи.
Моя...
Відчуваю, як вона розслабляється і піддається.
Біля нас з'являється Остін і прокашлюється.
- Я вибачаюся, що будемо робити з Дженною?
Приємного читання)
