Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

Обережно доходжу до місточка та ступаю на дошки, які зовсім сухі. Видно, тут не було дощу.

Йду до самого кінця, на який сідаю та звішую ноги над поверхнею води. Ледь черкаю підошвою кросівок поверхню озера. Закидаю руки назад та опираюся на них, як у кишені вібрує телефон.

Намагаюся одразу не кидатися до нього - знову якась дурня, але не витримую.

Виймаю його та розблоковую. Там буде знову щось непотрібне. Помиляюся. Це Роман.