Шлях до фінансової свободи. Bаш перший мільйон за сім років - Бодо Шефер

Пенсії повинні були забезпечити так звану угоду поколінь. Цей договір свідчив про те, що працездатне населення годує старше покоління, що пішло на пенсію. І коли молоде покоління саме постаріє, то про їхню пенсію потурбуються нові молоді покоління.

Сьогодні ми знаємо, що в майбутньому цей договір більше не буде дійсним. З 2020 року в нас буде просто занадто багато пенсіонерів, яких така мала кількість працездатного населення не прогодує. Сьогодні ми повинні, на жаль, констатувати, що колись хтось розповідав усім людям на світі: «Ваша пенсія — надійна». Так було колись…Проте, на жаль, це перетворилося на звичайні небилиці, вигадані історії. Брехню, яку охоче слухаєш, та все ж вона неправдива.

Єгиптяни використали простий рецепт, щоб захиститися від голодних років: міністр фінансів зібрав 20 % від загального врожаю. Сьогодні в нас також є міністри фінансів — і з більшості працівників вони збирають значно більше, ніж 20 %. Та є велика різниця: сьогодні міністри фінансів збирають кошти й відразу ж їх витрачають. Нічого не залишається для голодних років. Нічого.

Отож у вас немає іншого вибору, аніж стати своїм особистим міністром фінансів і заощаджувати щонайменше 10 % від доходу. Було б краще, якби ви навіть послідували прикладу єгиптян і відкладали 20 %.

Не дозволяйте себе надурити

Мабуть, ви неодноразово бачили пенсіонерів, яким доволі добре живеться. І, можливо, вважаєте мій опис занадто негативним. Та не дозволяйте себе надурити. Починаючи із приблизно 2020 року ми переживатимемо зовсім інші часи. За допомогою простих розрахунків легко довести, що ви не зможете покладатися на пенсію від держави.

Тоді пенсійна система не зможе впоратися із виплатами належним чином. Люди ставатимуть все старішими, медичне страхування — дорожчим, але хто повинен платити за це?

Не існує Йосифа, який би раптово відчинив величезне сховище, щоб забезпечити всіх. Та й самого сховища не існує. Ми перейшли з промислової епохи в часи інформаційних технологій. У результаті ми самі повинні подбати про свої пенсії. Той, хто йде на покій за 20 або більше років, повинен уже потурбуватися про те, щоб у нього не було занадто голодних років.

Про це можна було дізнатися й повідомити іншим і раніше, та зараз це вже мало що змінює. Ми повинні самостійно створювати склади й бути власними міністрами фінансів. Ми самі мусимо взяти на себе відповідальність.

Переможці й переможені

Вам не здається, що несправедливість у світі вже стала нестерпною? Це легко — вдаватися в непотрібні міркування й ставити улюблене питання чому. Як уже було сказано в Розділі 2, питання чому — не завжди корисне. Воно змушує шукати пояснення, які ми часто використовуємо як відмовки. До того ж роздуми над ним нерідко стримують від дій.

Під час великих змін завжди є переможці й переможені. Постійно виникає велика несправедливість. Та вдаватися в міркування через це не особливо допомагає. Роздуми не змінять нашої ситуації.

Сьогодні, у нашому інформаційному столітті, переможеними є ті, які досі продовжують покладатися на державу й фірму. Переможці ж беруть на себе особисту відповідальність. Існує суспільство жертв і суспільство відповідальних людей. Ті люди, які вважають себе жертвою, досі покладаються на обіцянки з минулого, які сьогодні вже ніхто не може виконати. Вони довіряються державі й своїй фірмі.

Ті ж люди, які беруть на себе відповідальність, не хочуть допустити, щоб їхнє життєве щастя залежало від того, чи інші дотримаються своїх обіцянок. Перефразуючи Ґете: одного слід очікувати завжди — неочікуваного. Ці люди вважають підготовку своєю відповідальністю.

Часто складнощі виникають ще задовго до пенсії

Ще раніше ми дізнаємося про інший наслідок змінених відносин: сьогодні практично немає робочих місць із пожиттєвою гарантією. Тепер багато людей проживає «голодні сім років» задовго до початку пенсії, адже вони не відкладали 20 % під час «урожайних» років.

Чому таке стається з людьми? Усі ми схильні ставати жертвою двох ілюзій. По-перше, гадаємо, що якщо економіка процвітає, то так буде й надалі. І якщо ми добре заробляємо впродовж тривалого часу, то думаємо, що незабаром отримуватимемо ще більше. Проте мій наставник раз у раз наголошував: часто худі корови з’являються швидше, аніж очікувалося.

По-друге, ми часто не розпізнаємо «ситі» роки. Лише коли настають «голодні», помічаємо, як добре нам було насправді. Оскільки багато людей думає, що «врожайні» роки ще прийдуть, вони зволікають із заощадженнями й інвестиціями.

Реальність

Більшість людей заощаджує занадто мало. Вони живуть у прекрасних будинках і помешканнях, їздять чудовими авто, купляють найновіші телевізори та музичні центри. Окрім договору про кредит на будівництво житла, невеликого страхування життя та вбогої ощадної книги в них немає нічого. Вони стали жертвами обох ілюзій. Ті ж, які заощаджують, нічого не вкладають. Вони — несправжні інвестори. Багато хто вкладає гроші в такий спосіб, що вони не можуть правильно примножуватися. Інші плутають спекуляції з інвестиціями. Та між цими двома термінами є величезна різниця. Більше ви дізнаєтеся в Розділі 11.

Адже ця розбіжність — надзвичайно важлива. Хто займається спекуляціями, не може бути впевненим, що виростить гуску. Передусім він отримуватиме золоті яйця нерегулярно, адже спекулянти практично не мають пасивного доходу. Вони заробляють гроші лише тоді, коли продають свій капітал.

Хто хоче примножити гроші, повинен передусім інвестувати, а не спекулювати. Той, хто заощаджує й вкладає, не обов’язково є інвестором. Мій наставник казав: «Інвестор отримує дохід не тоді, коли він продає, а тоді, коли купує». На жаль, я довго не слідував цій пораді, що коштувало мені багато грошей. Правда ж така: той, хто хоче отримувати прибуток лише тоді, коли продає, займається спекуляціями. Спекулянту інколи щастить, а часом — ні. У будь-якому разі, він лише відносно впливає на результат своїх дій. І передбачити все можливо також тільки умовно.

2000, 2001 та 2002 роки

Багато людей втратило купу грошей на біржах упродовж 2000–2002 років. Основна причина така: вони займалися радше спекуляціями, аніж інвестиціями.

У Розділі 11 ми розглянемо ще одну важливу різницю — між інвестицією та зобов’язанням. Мабуть, ви скажете: «Ну, різниця чітка й зрозуміла», — проте побачите, що багато хто припускається помилки щодо цього. Дуже фатальної помилки. Наприклад, багато людей вважає свій особняк інвестицією. І вони уявляють себе інвесторами, хоча насправді лише витрачають гроші.

Мій наставник завжди казав: «Інвестиції забезпечують прихід грошей у наші кишені, зобов’язання ж — зворотний потік». Шлях грошового потоку показує, ідеться про інвестицію чи зобов’язання.

Найфатальнішим є те, що багато людей гадає, що вони роблять інвестиції, хоча насправді укладають зобов’язання. Вони стають не заможнішими, а біднішими, адже витрачають гроші замість того, щоб отримувати їх. Вони одержують усе менше з кожним місяцем, хоча гадають, що роблять усе правильно. Та, на жаль, те, що