Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар

Richard Templar

The Rules to Break

© Richard Templar, 2013, 2014, 2016

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2018

Коли ви молоді, з усіх боків чуєте загальновідомі твердження: «Не потурайте своїм бажанням», «Найцінніше в житті не купиш за гроші», «Фамільярність породжує презирство», «Терпеливість – найліпша чеснота» та інші, більш особисті – від родини та вчителів. Одні догми наполегливо завчаються вдома та в школі, інші вам підкидає життя. З віком ви чуєте щораз більше подібних висловів, настанов, думок і сприймаєте майже все за істину – вони ніколи не викликають у вас жодних сумнівів. Отже, коли настає час починати доросле життя – свідомо чи ні, – ви вже володієте чималим багажем так званих правил на всі випадки. Ви розумієте це, раптом помічаючи, що проголошуєте одну з цих сентенцій у розмові з підлітком чи приятелем, який потрапив у скрутне становище; тоді запитуєте себе: «Звідки я це, у біса, взяв?»

Проблема в тому, що всі ці повчання, які ми отримуємо у вигляді «порад» із добрими намірами, часто є помилковими. Більшість із них стає у пригоді за певних обставин, однак порадники забуває вас застерегти, що часом ці правила треба ігнорувати, а інколи навіть чинити навпаки.

Річ у тім, що ви повинні навчитися ставити запитання, критично мислити, а не дотримуватися бездумно приписів, які встановлюють для вас інші люди. Інакше ви безпідставно зробите себе нещасною людиною. Навчіться довіряти власним судженням (цієї мудрості можна дотримуватися завжди).

Я не кажу, що все, чому вас навчають, є неправильним – чи то загальновідома «мудрість», чи чеснота, яку прищеплюють батьки. Я, наприклад, цілком згодний із прислів’ям «Не розібравши броду, не лізь прожогом у воду» та вважаю його завжди доречним. Однак до цього висновку я дійшов після довгих розмірковувань. Інколи, проте, на мій погляд, коней на переправі добре й поміняти. Я також не вважаю, що напад – найкращий захист, хоча іноді лише цей метод і спрацьовує. Гроші однозначно не є коренем усякого зла. Не можна перекладати провину на ці жалюгідні бездушні монетки та папірці.

Усі ці вдавані правила – не обов’язково відомі прислів’я та приказки. Деякі з них, як-от переконання, надто поширені серед людей. Є десятки варіантів кожного такого висловлювання, та суть їх від цього не змінюється – у них прихована та сама ідея, що може серйозно нашкодити.

З часу написання The Rules of Life[1] та інших збірок із правилами (що окреслюють досвід людей, здатних утішатися простим і повноцінним життям) я зрозумів, що люди в захваті від правил. Саме в цьому частково полягає проблема. Більшості з нас настільки подобаються правила, що ми не замислюємося над ними. Отримані мною численні електронні листи свідчать: багато хто з моїх читачів виявив, що насправді живе за певними правилами – я назвав би їх «псевдоправилами», – вони десь почули ці «істини» і дотримуються їх у своєму житті. Тому я й вирішив написати цю книгу. Я хочу висвітлити ті марні принципи та рекомендації, яких ми часто дотримуємося; хочу прискіпливо їх проаналізувати і зрозуміти, чи варто їх приймати на віру.

Мисліть критично – ось моя основна думка. Піддавайте сумніву все, чому вас навчають, і не погоджуйтеся жити за чужими правилами[2], доки не обміркуєте та не приймете їх. Байдуже, скільки вам років – 18 чи 80, – проаналізуйте суворі настанови, які вам наказували виконувати з дитинства, та вирішіть для себе, чи варто їх дотримуватися. Постійно зупиняйтесь і запитуйте себе: «Чому я дослуховуюся до цього?» та «Чи є в цьому сенс?»

Я не вмикаю зелене світло на нехтування будь-якими правилами та цінностями, що вам не до вподоби. (Я б і не робив цього, адже я не можу щось дозволяти вам чи забороняти.) У такий спосіб не станеш успішним і щасливим. Будьте чесними із собою, і ви помітите, що інколи дуже неохоче, та все ж таки погоджуєтеся з певними принципами, дарма що ви їх не поділяєте. Тільки не прив’язуйтеся бездумно до тих цінностей, які сповідують інші. Ставши дорослими, ви матимете можливість напрацювати свій власний кодекс поведінки.

Отже, перед вами правила, які я закликаю вас порушувати, принаймні час від часу. Вони навдивовижу поширені в усіх прошарках суспільства. Наприкінці кожної статті (як компенсацію) пропоную вам надійнішу «заміну» чи справжню, слушну настанову. Сподіваюся, мої поради стануть вам у пригоді. Чекаю на ваші враження на моїй сторінці у Facebook за адресою www.facebook.com/richardtemplar. Я не можу обіцяти, що завжди знайду час відповісти вам, але зобов’язуюся, що уважно читатиму всі ваші повідомлення та буду радий дізнатися про всі правила, які вам удалося успішно порушити.

Висловлюю подяку багатьом людям, які допомогли мені в написанні цієї книжки, особливо таким читачам:

Олабісі Адебуль

Ніккі Беттс

Недові Крейзу

Гледонові Холлу

Вірджинії Джоузі

Дебрі Пеннінгтон-Бік

Нікові Сондерсу

Ми вдячні за дозвіл на відтворення нижченаведеного матеріалу, захищеного авторським правом:

Вірш, процитований на с. 93, – The Middle зі збірки Candy is Dandy: The best of Ogden Nash, виданої Andre Deutsch Limited (Smith, L. and Eberstadt, I. (editors) 1994). Передрук із дозволу Carlton Books Ltd and Copyright © 1949 by Ogden Nash, оновлене видання. Передрук із дозволу Curtis Brown, Ltd.

У деяких випадках нам не вдалося встановити власників авторського права на використані нами матеріали, тому ми були б вдячні за будь-яку інформацію, що дасть змогу нам це зробити.

Люди завжди з готовністю дають поради, без яких, на їхню думку, неможливо досягнути успіху. Б’юсь об заклад, що ви вже чули щось на кшталт «Ти нічого не досягнеш у житті, якщо не виявиш рішучість і не працюватимеш старанно / не вступиш до університету / не складеш іспити / не отримаєш добре оплачувану роботу / не здобудеш «пристойну» професію. Ви розумієте, про що я.

Але зачекайте. Чим визначається успіх? Невже до нього веде лише одна, вузька стежка?

Батьки, вчителі, доброзичливі приятелі, які вам усе це говорять, мабуть, гадають, що все, чого ви прагнете в житті, – це гарний будинок, купа грошей і робота, яка викликає повагу.

Зачекаймо трохи з висновком, мають вони рацію чи ні, та припустімо, що так воно і є. Чи справді високі результати на іспитах, вступ до університету, отримане місце в престижній фірмі з подальшим просуванням кар’єрними сходинками – єдиний шлях для досягнення згаданих матеріальних цілей? Звісно ні. Це один зі шляхів, але не єдиний. Є безліч прикладів, коли люди без вищої освіти заробляли цілі статки.

Та хто сказав, що для вас гроші та поважна професія і є складниками успіху? Можливо, вони є загальноприйнятим мірилом успішного життя, проте це необов’язково справедливо у вашому разі.

Єдиний спосіб установити, у чому полягає успіх, – зрозуміти, від чого ви отримуватимете в житті задоволення. Для когось – це показний автомобіль чи висока посада. Якщо ви з їхнього числа – чудово, тоді це ваша мета.

Якщо ж вас це не приваблює, тоді ви