Мед для Ворона - Селена Рейні

– Я хочу дітей, – просто проказала.

– Тоді народжуйте! – весело проказала жінка.

– Немає мені від кого народжувати.

– Ви молода, здорова і така симпатична. Не вірю, що вас ні разу не кликали заміж.

– Взагалі-то, не кликали. Але це справи не стосується. Я вважаю стосунки й шлюб найбільшою помилкою суспільства. Гірше тільки ядерна зброя та реклама без хрестика у кутку екрана.

Гінеколог, яка і так здивовано дивилася на Софію, ще більше округлила очі. А її молоденька помічниця навіть відвела погляд від телефону, в якому досі щось гортала.

– Шлюб і стосунки – це все не так вже й погано, – сказала лікарка, проте вже не так впевнено.

– Пані…, – Софія прочитала ім’я на бейджику, – пані Валентино, що приносить вам найбільшу радість у світі?

– Звичайно, мої діти, – без вагань відповіла.

– А хто причиняє вам найбільше страждань? Хто найчастіше ображає вас? З ким у вас були найжахливіші скандали? Кого ви звинувачуєте у тому, що не відчуваєте себе щасливою? В кому причина того, що ви живете так, як живете, хоча все могло бути краще? Кого ви найчастіше зневажаєте і хто найбільше проявляє зневаги до вас? А головне, про кого ви думали, слухаючи ці запитання?

– Не на всі ваші питання відповідь – мій чоловік, – ображено буркнула лікарка.

Софія відкинула спину назад і заклала ногу на ногу. Ось вона і зайняла вищу позицію у цій суперечці.

– Достатньо і того, що ваш чоловік – відповідь на одне з цих питань.

– Можна народити дитину тільки для себе, – сказала лікарка.

– Я мрію про дитину. Але не хочу виховувати малюка сама. А оскільки стосунки та шлюб не для мене, то і мамою мені не бути. То може запропонуєте інші методи лікування?

Цього разу лікарка не філософствувала. Вона поставила додаткові запитання, взяла кров на гормони, зробили УЗД та переконавшись, що ні аномалій, ні патологій немає, ба більше, пацієнтка цілком здорова, гінеколог запропонувала доступні варіанти лікування.

– Результати аналізу на гормони будуть готові завтра. Але, зважаючи на стиль вашого життя, проблем бути не повинно. Якщо ж якийсь із гормонів матиме відхилення, ми сплануємо ще одну зустріч і складемо план лікування.

– Дякую, – усміхнулася Софія.

– І ще одне, – лікарка зам’ялася, – шлюб – це не так вже й погано…

Софія лише скептично вигнула брову, бо аж надто невпевнено прозвучали від лікарки останні слова.

Вийшовши з клініки, дівчина подивилася на годинник. Чорт! Лише дванадцята. А вона ще вчора пообіцяла мамі, що якщо вирішить усі справи до обіду, то заїде до неї.

Що ж, завітає вона до батьків сьогодні, то не доведеться їхати наступного тижня.

Улестивши себе останньою думкою, вона зайшла у супермаркет, купила свій улюблений тортик і сіла в автобус, який прямував до їхнього району. І вже за годину стояла перед будинком, в якому прожила двадцять сім років.