Нам не можна бути разом - Крістіна Жиглата
Езра пішов. Я побачила це, коли піднялася вище сходами. Уго випровадив його, запобігаючи біді. Хоча я знала, що батько цього просто так не залишить. Езра образив його в присутності всіх рідних... Єдиний хто посмів зробити це... Скільки живу, не бачила щоб проти мого батька, хтось ось так відверто йшов. Усі боялися.
Гроші та влада батька поставили на коліна багатьох впливових людей... А зараз, проти нього вийшов звичайний хлопець, у якого за душею ні гроша...
Я знала це з розповідей брата. Іноді Уго розповідав про нього мамі, або згадував його з іншими друзями, які приходили до нього. Я підслухувала. Все, що стосувалося Орсо, у мене завжди викликало пекучий інтерес.
Якось мама запитала про нього в Уго… Хто цей хлопець і чому він виглядає так непристойно?
Так, Езра завжди одягався не так, як усі. Він любив потерті джинси, футболки чи майки. Навіть на мій день народження, він прийшов у джинсах, білій футболці та шкіряній куртці… У той момент коли всі вбрались у сукні та костюми… Але мені подобався його стиль. Навіть у його одязі відчувалася свобода та зухвалість…
На запитання мами брат відповів, що Езра його друг і таким залишиться, не дивлячись на свій родовід і життя в дитбудинку. Як би запобігаючи подальшим повчанням…
Батьку не подобалися люди, нижчі за його ранг. Він постійно говорив: «Скажи мені хтось твій друг, і я скажу хто ти. Ми – це наше оточення».
Він завжди мав лише вигідні для себе зв'язки… Як і у випадку з Гарра.
Йому було щось потрібно від Ензо Герра, тому він погодився на мій шлюб з ним.
Уго не заборонили спілкуватися з Орсо тільки тому, що батько ставився до сина на рівних. Він дозволяв йому все, і прислухався до його бажань та рішення.
Саме тому він не говорив синові про мої заручини, оскільки знав, що Уго буде проти. З братом у нас дуже дружні стосунки. І якби я попросила, він допоміг би мені. А це могло відродити між батьком та ним сварку. Що тепер неминуче.
Хоча я сумнівалася, що батько поступиться йому, у цьому питанні. Наскільки я знаю, Герра досить впливовий тип і звичайно, батько не захоче позбавлятися його заступництва або йти проти чоловіка.
Мама проводить мене нагору, до спальні і, прикривши двері, допомагає зняти сукню. Я весь час плачу. Стримувати сльози було важко, особливо після того, що сталося. Мені було так прикро.
Тепер я знала, що моє життя приречене. Я вийду заміж за чоловіка, якого ніколи не бачила.
- Не плач, люба, - заспокоювала мене мама, погладивши по волоссю. Вона була в мене хорошою, просто надто сильно залежала від батька. Вона також боялася його. Іноді батько розпускав руки, і не тільки ми були його жертвою. Мама теж страждала. Але їй нікуди піти, нема до кого звернеться по допомогу. До того ж була ще тринадцятирічна Мірелла. Її теж треба було піднімати на ноги, дати їй гарне майбутнє.
Іноді я звинувачувала матір за слабохарактерність, але сама я теж не краща ...
Просто коли все життя живеш під гнітом та правилами, звикаєш. А сміливі вчинки, викликають сумніви та страх. Батько вміє придушувати та викликати жах. На багато років вперед.
Немов на автопілоті я одягла піжаму і зняла прикраси. Сльози не припиняли текти з очей.
- Чому я? - видавила ледве чутно. - Я не хочу заміж... Я думала вчитися... А кохання..., - говорила схлипуючи.
- Мені дуже шкода, люба, - винно сказала мама. – Ти ж знаєш, що кохання – це почуття, яке минає. А батько турбується про твоє благополуччя на все життя…
- Мам! – кинула з докором. – Ми ж обоє знаємо, що це не так! - зриваюся. - Що в нього?.. Вигідна угода? Він йому заборгував?
Мама втомлено зітхає, розуміючи, що мене вже не обдуриш. А потім тихо сказала:
- Фірма батька на мілині... Йому була потрібна фінансова підтримка. Він отримав її від Герра.
- Виходить, він мене продав? – шепочу.
- Ензо не така вже й погана людина... Він не старий і дуже успішний...
- Мам! – обірвала я її. – Та хоч золотий… Мені байдуже! - Відповідаю з болем у голосі.
Я все життя прожила у деяких рамках, під суворим наглядом батька. Тепер, коли мені виповнилося вісімнадцять, і я могла хоч трохи побачити світ, розпочати інше життя, батько віддає мене до рук іншого диктатора…
- Пробач, люба... Я не можу тобі допомогти з цим питанням. Все вже вирішено дуже давно, - засмучує мене мама, знову погладив по волоссю. – Твій батько, надто давно все вирішив… Договір складено… Гроші отримані… Твій майбутній чоловік приїде за тобою за два тижні. Для твого ж добра, сиди вдома і нікуди не висовуйся, щоб не викликати лють батька та сумнівів у Ензо, щодо твоєї невинності та чистоти… Для нього це був перший і головний пункт у договорі… Просто змирись. Повір, все не так і погано.
- Мамо, ти взагалі чуєш себе? - Зриваюся на крик. - Я вийду заміж, за якогось незнайомого мені чоловіка і повинна ставитись до цього нормально?
- Я знаю, це не справедливо… Але я не хочу втратити ще одну дочку…
- Але буде все навпаки! Ти мене втратиш, бо я не хочу так! - не здаюся. – Допоможи мені, будь ласка… Просто, допоможи! Я готова поїхати, хоч кудись… Без грошей. Залишитися сама... Але я не хочу за нього заміж, - благаю, жалібно глянувши на маму.
В її очах я бачила лише страх, провину та безвихідь…
