Остання любов Асури Махараджа - Любомир Андрійович Дереш

моя дитина була ситою! А діти арабів — це справа Саддама Хусейна і Усами бін Ладена! Ні, Дженкс, зараз ти кожною хвилиною, що стоїш тут, несеш відповідальність за всі війни, які відбуваються в цілому світі. А знаєш, чому? Тому що ти бачиш, що робиться несправедливість. І ти нічого не робиш, аби захистити правду, Дженкс. Тому що коли тобі стане совісно, ти завжди зможеш набухатися, Дженкс, або нажертися лайна, яке тобі продають під виглядом гамбургерів! Ти відповідальний за все, Дженкс, це все ти, ти винуватий у тому, що діти зараз голодують в Африці, що йдуть війни на Середньому Сході, що винищуються тропічні ліси в Бразилії, і знаєш чому, Дженкс? Тому що робиться несправедливість, Дженкс, і ти нічого не робиш, аби захистити правду. Ти підтримуєш цю брехню, ти стоїш на іншому боці, ніж ми, а ми могли б зараз бути разом, і тоді б ми переламали їх, тому що нас — 99 процентів!

Натовп у ражі закричав, заулюлюкав і загрюкав у каністри.

— Попереджаю, ще одна образа працівника поліції, мудило, і я застосую до тебе свій до-о-вгий гумовий кий.

— Що, правда неприємна, Дженкс? Вибирай, з якою совістю жити — з розумінням, що ти міг щось зробити, але не зробив, чи з відчуттям, що ти вкрав у своїх дітей майбутнє, вкрав у них мир і спокій, натомість подарував світ, де все продається, і все купується, де все використовується, поки воно може використовуватись, а потім викидається? Тебе теж може спіткати така доля, Дженкс, не тільки тебе — всіх вас, хлопці, вас усіх використовують зараз, як ганчірки, щоб закрити трубу, яку прорвало. Але знайте, нас уже не зупинити! Цілий світ підтримує нас.

— Молися, щоб ми не зустрілися в темному переході, село, — процідив Дженкс.

— Молюся, щоб ми зустрілися, і щоб ти дав мені як слід у тому темному переході, Дженкс! Бо як інакше ти зрозумієш, що ти безсилий щось змінити за допомогою своєї злості? Ти неміч, Дженкс…

— Останнє попередження, Арізона.

— …ти здався жадібності та страхові…

— Заткни пельку, я сказав тобі!

— …своєму ницому бажанню сито їсти і ні про що не думати!

Від цих слів поліцейський, котрого звали Дженкс, роз’єднав неперервний ланцюг поліцейських і зробив два кроки вперед до металевих парапетів, аби огріти Енді палицею. І саме в цей момент Енді вискочив на парапети і кинувся Дженксу навперейми. За ним, не роздумуючи, метнувся Асура Махарадж. Під натиском натовпу парапети почали завалюватися, і хвиля людей, що згустилася вздовз загорож, навалилася на поліцейських. Ті наставили щити, втримуючи людську масу, але тиск дедалі наростав.

— Ах ти ж, клятий селюку, — кричав Дженкс, розмахуючи своєю гумовою палицею, та Енді мовби й не відчував його ударів. Він просувався вперед. Асура Махарадж крутив головою, визираючи в тисняві натовпу прохід, але скрізь щити стояли щільно.

«Господи, будь ласка, допоможи мені прорватися, — подумав він. — Допоможи мені зробити те, що Ти просиш мене».

— Гей, мужик, — почув він з-за спини. — Сюди давай, — хтось потягнув його, і він побачив серед переплетіння рук обличчя Вільяма Джозефа Сміта. Між поліцейськими утворився невеликий прохід. Енді, мов цирковий силач, наліг на кордон із поліцейськими, не відчуваючи ударів киями, ланцюг проліг під його вагою, і щити знову розійшлися. Асура Махарадж не гаючи ні хвилі, кинувся у щілину. Почалася бійка, в якій уже було не розібрати, хто кого і за що обмахує киями. Асура Махарадж, закриваючи голову руками, відчуваючи, як по ньому шмагають важкі палиці, зробив іще один різкий прорив крізь плетиво тіл, хтось ударив його під дих, він побачив, як у натовпі заблищали кайданки, у машини почали передавати перших заарештованих, які брикалися ногами і волали. У діло пішли балончики зі сльозогінним газом. Асура Махарадж ухилився від чергового удару ногою і вискочив із протилежного боку живого ланцюга. Він упав на коліна, аби віддихатись, однак побачивши, що до фургона залишилося всього сорок метрів, кинувся туди.

— Гей, зупиніть хтось цього придурка, — почув він собі в спину. Асура Махарадж кинувся бігти до фургона. Відчинив дверцята і вскочив усередину.

— Так, так, так. Хто це у нас? — почув він знайомий скрипучий голос рептилії. — Невже сам містер Асура Махарадж, збурювач громадського спокою і заколотник? Чим же ми повинні завдячувати такому візитові?

За монітором химерного прилада, мало схожого на земні комп’ютери, в чорній солдатській уніформі сидів помічник судді Раху.

— Вітаю вас, пане помічник судді.

— Не треба цих поклонів, Махарадж. Тобі не треба було так прориватися, сьогодні увечері я б сам прийшов до тебе.

— Боюсь, увечері було б уже запізно.

— Запізно? А по-моєму, прогулянка по багаттю світової війни — найкращий час для розмови двох йогів.

— Не для мене. Я, здається, став надто людиною, щоб насолоджуватися такою прогулянкою.

— Швидко ж, Асуро, ти забув свою природу.

— Думаю, моя природа щойно чекає, поки я відкрию її.

— Оптимістично. Втім, хотілося би розчарувати тебе, — помічник судді Раху розвернувся до нього. — Що ж, сідай, — він вказав рукою на крісло біля себе. Асура Махарадж присів.

— Я бачу, тебе побили, на тобі кров, — помічник судді Раху нахилив обличчя до Асура в удаваному співчутті.

— Дурниці, — Асура Махарадж провів долонею по обличчю, і та стала червоною. — Сьогодні має пролитися значно більше цієї червоної штуки.

— Ти правий, мій хлопчику, — усміхаючись, сказав помічник судді Раху. — Зараз, один момент, — старий змій зробив застережний жест Асурі і надягнув навушники з мікрофоном. — Дельта п’ять, це база. Дельта п’ять, це база, що у вас?

— База, це Дельта п’ять. У нас тут заворушення. Натовп прорвав кордон, є жертви.

— Дельта п’ять, це база. Пускайте сльозогінний газ. Повторюю, пускайте сльозогінний газ.

— База, це Дельта п’ять. Вас зрозумів. Відбій.

— Ну ось, тепер можемо поговорити, — задоволено сказав помічник судді Раху, знявши навушники й заклавши ногу за ногу. Він склав руки на коліні й аристократично припідняв підборіддя, чим миттю нагадав Асурі Махараджу призабутий етикет при дворі короля Васуки. — Що ж привело тебе сюди, мій хлопчику? Чим я можу тобі допомогти у твоїй ситуації? Здається, ти потрапив у халепу. Твоя панночка, наскільки мені доповіли, пропала безвісти, сам ти зазнав невідворотних процесів обумовлення цим світом, та й сам світ, як ти бачиш, щойно ти прийшов, одразу ж заходив дриґом. Чи я не казав тобі, що у вас несумісні гороскопи?