Нездоланний - Лі Чайлд

– Чому містечко має назву «Материн Спочинок»?

Чоловік за прилавком відповів:

– Я не знаю.

Ченґ запитала:

– Скільки років вашому кадилаку?

– Хіба це вас стосується?

– Власне, ні. Ми не з Відділу транспортних засобів. Нам байдуже до номерних знаків. Просто цікаво, от і все. Ваше авто має досить гарний вигляд.

– Воно виконує свою роботу.

– А саме?

Чоловік на хвилину замислився.

– Таксі, – відповів він, – як ви вже здогадалися.

Ричер запитав:

– Ви знаєте кого-небудь на прізвище Малоні?

– А повинен?

– Ви можете когось знати.

– Ні, – відповів чоловік з упевненістю, наче сам радів від того, що відчуває тверду землю у себе під ногами. – У цьому районі немає жодної людини з прізвищем Малоні.

Ричер і Ченґ попрямували назад до бульвару та зупинилися під променями ранкового сонця. Ченґ сказала:

– Він збрехав нам про кадилак. Це не таксі. У такому місці таксі не потрібне.

Ричер запитав:

– То що ж це тоді таке?

– Він нагадує якесь клубне авто, хіба ні? Як гольфмобіль на курорті. Щоб перевозити відвідувачів з одного місця на інше. Від рецепції до їхніх номерів. Або від їхніх номерів до спа-зони. Наче для спеціальних послуг. Особливо, якщо врахувати відсутність номерних знаків.

– Проте тут не курорт. Це місце більше схоже на велетенське пшеничне поле.

– Байдуже, далеко він за цей час не заїхав. Він повернувся сюди, поки ми приймали душ та снідали. Мабуть, за годину. Тридцять хвилин в один бік, тридцять – у зворотний. Максимум у радіусі двадцяти миль звідси, з такими дорогами.

– Але це тисяча квадратних миль, – зауважив Ричер. – Пі помножити на радіус у квадраті. Власне, це більше ніж тисяча двісті квадратних миль! Думаєте, це пов’язано зі справою Ківера, чи ні?

– Звісно, пов’язано. Чоловік із мотелю поводився так само, як хлопець із магазину запчастин, який ходив зустрічати потяг. Наче лакей. А продавець запчастин переплутав вас, бо ви трохи схожі на Ківера. Тому всі ці речі пов’язані між собою.

Ричер сказав:

– Нам знадобиться вертоліт, щоб прочесати тисячу двісті квадратних миль!

– І жодного сліду Малоні, – сказала Ченґ. Вона сягнула рукою до своєї задньої кишені і дістала звідти закладку із книжки Ківера. «Материн Спочинок – Малоні». – Хіба що цей чоловік і про це нам збрехав. Те, що прізвища немає у довіднику, ще нічого не означає. Його могли просто не внести до списку. Або ж він міг бути новим у місті.

– А офіціантка також могла нам збрехати?

Тим часом водій кадилака займався звітуванням. Він доповідав усе так, як було. Він сказав:

– Вони в глухому куті.

Одноокий клерк у мотелі відповів:

– З чого ти це взяв?

– Ти коли-небудь чув про хлопця на прізвище Малоні?

– Ні.

– Ось його вони й шукають.

– Хлопця на прізвище Малоні?

– Вони перевірили мій телефонний довідник.

– Але там немає нікого із прізвищем Малоні.

– Саме так, – сказав водій кадилака. – Вони в глухому куті.

Універсам виглядав так, наче за п’ятдесят років у ньому нічого не змінилося, окрім назв торгових марок та цін. Одразу за вхідним тамбуром було темно, запилюжено та пахло вогкою тканиною. Там було п’ять вузьких проходів, забитих доверху абсолютно різноманітними товарами: від робочих деревообробних інструментів до упакувань печива, від свічок до банок для консервації, від туалетного паперу до лампочок. Також там був вішак із робочим одягом, який привернув увагу Ричера. Він не знімав своє ганчір’я вже чотири дні, і присутність Ченґ змушувала його про це пам’ятати. Вона ж пахнула милом, чистою шкірою та краплею парфумів. Він це помітив, коли вона нахилилася, щоб ближче роздивитися телефонний довідник, і йому було цікаво, чи помітила це вона сама. Він вибрав штани та сорочку, а ще знайшов шкарпетки, нижню білизну та майку на полиці навпроти. Увесь дріб’язок коштував по одному доларові, а всі дорожчі речі обійшлися в трохи менше ніж сорок доларів. У цілому, правильна інвестиція, подумав він. Він поніс усі товари до прилавка позаду та поклав їх на нього. Але власник магазину не спішив продавати йому покупки.

Він сказав:

– Я не хочу твоїх грошей. Тобі тут не раді.

Ричер промовчав. Чоловік був доволі жилястим, йому було десь під шістдесят. У нього були впалі щоки із