Розбивши її життя (частина 1) - Сафо Мелі

– Я післязавтра зранку приїду з доби і знайду тебе.

Олексій

Я йшов від Асі злий. Всі нав'язали їй своїх думок, а вона їм повірила! Не мені, а їм! Я три дні сам із собою борюся, намагаюся переконати себе продовжувати з нею стосунки. І в мене слабо виходить, бо сам у себе зараз взагалі не вірю! І ось приходжу і знову переконуюсь, що вона мені не довіряє. Просто чудово!

Та якби вона просто сказала: «Льоша, я тобі вірю», я б не зміг з нею розлучитися. У мене з'явилися б крила за спиною, і я був би готовий гори згортати заради неї. А зараз…

Я був розчарований, але водночас розумів, що вона хоч і доросла, але мислить ще зовсім по-дитячому. Багато чого не розуміє.

Водночас, як моя самооцінка опустилася ще нижче, зростало бажання довести Асі, що я чогось вартий. Фіг із ним, із її батьком! Ми можемо бачитися у місті, я працюю недалеко від університету. Ну, подумаєш, що мені зараз нема чого їй дати! Вона може бути зі мною щасливою, а решта, я впевнений, теж буде згодом.

Думки закипали в моїй голові, а емоції, підігріті алкоголем, змінювали одна одну. Але я був знову впевнений на всі сто відсотків, що я люблю Асю і в нас таки є шанси.

Наш час

Я вирішив зробити перерву, вклав закладку між сторінок і відклав її щоденник. Взув кросівки і вийшов надвір. Дощ закінчився, на вулиці було свіжо та прохолодно. Саме те, щоб пройтися провітритися. Дорогою зробив кілька дзвінків майстрам, дав вказівки і завдання на завтра. Треба буде з'їздити, подивитися, як іде робота в будинку Асі.

Вирішив пройтися до найближчого супермаркету, купити щось, перекусити. Я рідко їм вдома, хоч і люблю готувати. Коли жив із сім'єю, любив порадувати їх чимось смачненьким. А зараз для себе – не було жодного бажання стояти біля плити. Все, чого мені хотілося, я міг дозволити собі замовити з доставкою. Зараз же захотілося самому щось приготувати і таким чином відволіктися.

Набравши повний візок продуктів, я пішов у бік каси. Зараз засмажу собі стейк, зроблю салат.

Завжди дивувало, чому у величезному супермаркеті з такою прохідністю іноді працює лише дві-три каси?! Я встав у довгу чергу і приготувався терпляче чекати. Переді мною стояла молода жінка, білявка, десь тридцяти п'яти років. Я якийсь час вивчав її постать зі спини, але якось швидко втратив інтерес. Щоб скоротити час, відкрив на телефоні Фейсбук, з яким познайомився днями. Знайшов і додав у друзі кілька своїх однокласників, колишніх товаришів по службі та партнерів по роботі.

При реєстрації так і не заповнив дані про себе. Тому ввімкнув фронтальну камеру і вирішив зробити селфі, щоб виставити фото у свій профіль. Тільки я навів камеру на своє обличчя, посміхнувся.

– Милуєшся собою, Льошка? – жінка, що стояла переді мною в черзі, дзвінко засміялася. – Та чого там, красень, як і раніше!