Третій рівень. Короткі історії - Андрій Анатолійович Кокотюха

— Є інша шведська музика, — сказала жінка, — якщо тобі ця не подобається.

— Все нормально! — Кирило виставив руки перед собою на знак, аби Швеція заспокоїлася. — Ти краще скажи, а ось шведська сім’я передбачена, входить у, гм, послугу? Є пропозиція?

— По-перше, — мовила вона з інтонаціями шкільної класної дами, — міфи про шведську сім’ю як таку собі обитель розпусти в нас сильно перебільшені. Так, шведські чоловіки можуть за погодженням із дружинами чи подругами зустрічатися з іншими жінками, навіть лишатись у них на ніч. До речі, шведські жінки теж можуть займатися сексом не лише в подружніх ліжках, якщо їхні чоловіки не проти. А, по-друге, якщо клієнт хоче втілити в життя такий міф, нема нічого неможливого. — Швеція підійшла до дзеркальної стіни шафи. — Ось, бач, тепер нас двоє.

Кирило зиркнув на відображення.

— Ну, це вже аж зовсім фантазії…

— Коли ти серйозно, можу викликати подругу.

— Теж Швеція?

— Швеція — одна, — вона багатозначно піднесла пальця догори. — Подругу ж можеш називати, як тобі заманеться. І оту легендарну шведську сім’ю ми тобі відтворимо так, як ти того захочеш. Підеш у душ?

Власне, це було не запитання — пропозиція. Маючи чималий досвід ходіння по повіях-індивідуалках, Кирило прекрасно знав, що вони дбають як про особисту гігієну, так і про гігієну клієнтів, випадкових незнайомих чужих чоловіків. Отримавши чистого рушника, тут же роздягнувся, зовсім нічого не відчуваючи до жінки, з якою познайомився лише хвилин п’ятнадцять тому, зник у ванній кімнаті, швидко сполоснувся теплою водою, обгорнувся використаним рушником і повернувся до кімнати.

Грала «АВВА». Жінка, що називала себе Швецією, далі стояла одягнена поруч із ліжком, яке навіть не було ще розстелене.

— Так, а… — Кирило затнувся. — Якісь проблеми? Чи це теж частина програми?

— Нема особливої програми, — знизала плечима жінка. — Просто я подумала, ти захочеш подивитись, як я роздягаюсь. Як знімаю оце, — вона посмикала руками за краї спідниці. — Або сам схочеш роздягти мене…

— Ага! — зрозумів візитер, після цих слів подивившись на Швецію по-новому. — Слухай, непогана ідея! Стриптиз під «АВВА», шведський стриптиз, вірно?

— Все, як у Швеції. Високі стандарти, — вкотре повторила жінка і повільно почала піднімати поділ спідниці.

Під нею не виявилося панчіх.

Ноги в жінки були стрункі та міцні, хоча, як на Кирилів смак, дещо повнуваті. Зараз він несподівано для себе переживав нові відчуття: сучасні дівчата й жінки на вулицях, особливо — тепер, улітку, коли спека, довгих спідниць не носять. Подібні фасони Кирило вважав старомодними. Ну, а дівчатка, з якими він до цього мав справу, завжди зустрічали його або в дуже коротких спідничках, або взагалі — в самій білизні та панчохах у сітку, таке видовище його заводило. Проте тут, зараз, коли жінка звільнялася від одягу, та ще й такого незвичного, речі знімала одна по одній, Кирило збудився, як ніколи раніше. Стримуватися більше не хотілося, та Швеція впевненим мовчазним жестом дала зрозуміти — ще слід потерпіти, почекати, вони тут самі, і те, заради чого чоловік прийшов, таки станеться.

Неквапом роздягнувшись під музику, стоячи посеред купи одягу, жінка, лишившись у самій білизні та розпустивши волосся, раптом зупинилася:

— Давай відразу розрахуємося. Такий порядок.

— Знаю я порядок, — стрепенувся Кирило. — Скільки? А, так, так…

Швеція посміхнулася, тепер уже — ширше. Вираз її обличчя якось непомітно змінився, і щось у цих змінах Кирилові не сподобалось.

— Ти чого?

— Нічого. Дивлюся, звідки ти гроші діставатимеш.

— 3 гаманця. Гаманець у барсетці, барсетка ось, на тумбочці.

— Вона маленька.

— Хто?

— Барсетка твоя. Там не вміститься стільки грошей.

— Скільки — «стільки»?

— А ти мені сам це скажеш, дорогий, — Швеція підійшла до тумбочки, вимкнула музику, тоді перемістилася до шафи, взяла звідти легенький халат, вдягнула, туго затягнула пасок. — Не зрозумів? Сам скажи, скільки заплатиш за відео.

— За яке відео? — Кирило враз похолов.

— Ти ж одружений? Одружений, — жінка сама відповіла на своє запитання. — В оголошенні я чітко вказала: дозвілля лише для одружених чоловіків. Як думаєш, скільки мені років? Можеш навіть не ламати голову, я не набагато старша за тебе. А ось мою доньку такі моральні потвори, як ти… — жінка рвучким жестом відкинула волосся з лоба. — А, надто жирно для тебе чути сумні історії, моєї доньки та мою, — вона зітхнула. — Мені завжди вистачає часу перевірити ваші телефони, коли ви йдете в душ. Номери своїх законних дружин ви, мов змовившись, підписуєте: «Дружина». Ніби в них ніколи не було своїх імен і ви ніколи не називали їх пестливо, лагідно, ніжно. Але жоден із вас не готовий до того, аби дружинам подзвонили, розказали про візити сюди, показали відео. Я ввімкнула камеру, саме зараз вона нас знімає.

— Нічого ж не…

— Мовчи. Сам же знаєш — дружині досить. Але я не шантажистка. У мене тут, як у Швеції, високі стандарти життя, забув? Якщо в Швеції зловлять повію та клієнта, карають того, хто платить. Такий закон, ясно тобі? Штрафи для тих, хто купує людину, в тій країні досить високі. Аби охоту відбити. То як, із якої суми почнемо? Ти ж забезпечений матеріально, малошановний клієнте. Теж моя умова, в оголошенні вказано… Так ми платимо штраф, як у Швеції, чи будемо голяка стояти? До речі, тобі варто б схуднути, сім’янин…

Одне бажання

Побачивши ризиковане декольте, таксист прикипів до нього поглядом.

Наплювавши раптом на те, як він у цей момент виглядає збоку. Зрештою, якщо молода жінка вдягає блузку з таким сміливим викотом, то мусить підготувати себе до відвертих чоловічих поглядів.

Таксист навіть не назвав ціну проїзду: дівчині треба на Оболонь, вона назвала якусь адресу, котра не затрималася в голові. Чоловікові кортіло, аби ця міська лялечка просто сіла до нього в машину, і він боявся, що названа плата за проїзд потенційну пасажирку злякає. Проте, коли таксист кивнув, дівчина, навіть не уточнивши, скільки це коштуватиме, кивнула у відповідь, потому неквапом сіла поруч. Не забувши продемонструвати: має не лише сміливий викот на блузці, а й не менш зухвале міні.

В салоні неголосно грало радіо.

— Любите музику? — поцікавилася пасажирка.

— Угу, — буркнув таксист, аби щось відповісти.

Насправді музика як така була йому до лампочки, і радіо в машині грало більше задля фону, аби веселіше їхати чи стояти.

— І улюблене радіо у вас є? — продовжила наполегливий допит пасажирка.

— Як сказати… — водій повів плечима. — Під настрій. Музика, я вважаю, повинна підносити настрій людям. Радість приносити, все таке… Знаєте, пісня така була, легко на сердце от песни весьолой, — таксист навіть